Поздравляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу

[mysliwiec]

Когда девочка вырастает, и в 16 лет получает паспорт, то в нем пишут её девичью фамилию. Потом, когда после замужества она меняет свой паспорт, в нем меняют только её прежнюю фамилию на новую, но день рождения в новом паспорте- не меняется на дату выдачи паспорта с новой фамилией, а остается прежним.

Если спросить у жителей Стамбула:
-Сколько лет городу?
Они назовут не 1453 год, когда турки завоевали Константинополь и потом переименовали его в Стамбул, а полный возраст- с времен Византиума, потом Константинополя, потом- Стамбула.
Парижанин вам назовет возраст города начиная ещё с того времени, когда он назывался Лютецией.

Львов, основанный в 1256м году Даниилом Галицким, потом был польским Львувом, потом австро-венгерским Лембергом, потом опять Львувом, потом советским , а сегодня украинским Львовом. Но от этого его реальная история не сократилась.

Расположенный недалеко от (80км по берегу "направо") Белгород-Днестровский, стоящая до сих пор крепость которого была построена тоже в 1399 - 1432х годах, всю свою долгую историю этого издавна обжитого края, свои названия менял неоднократно:
Офиусса, , Тира, Алба-Юлия (алба = белая), Белгород, Левкополіс, Аспрокастрон, Ак-Або, Фегер-Вар, Монкастро, Четатя-Албе (крепость белая), Ак-Керман (белая крепость).
И это не мешает сегодняшним его жителям отмечать 2500-летнюю историю своего города.

Расположенный "с другой стороны" от Одессы (67км по берегу "налево") Очаков, во времена Киевской Руси был Дашевом.
Когда эти земли при князе Витовте (1392—1430) входили в состав Великого Княжества Литовского, там, в 1415 году, Витовтом была построена крепость. Потом татары переименовали Дашев в Кара-Кермен(черная крепость), потом в Ачи-Кале (крепость у моря, или крепость в проходе). Потом, захватив эти земли, Россия это тюркское название по созвучию преобразовала в более привычное русскому уху Очаков.
Здесь уже "договорились" засчитывать в возраст города только с 1492 года,- с момента "основания" города ханом Менги-Гиреем, "на месте литовской крепости Дашев".
Так и празднуют до сих пор.

Одессе не повезло больше всех.
Уж очень матушка-Екатерина 2я, хотела считать себя "основательницей городов"- как Петр1й
Придворные льстецы избрали для этого Одессу.
Первое упоминание в документах о населенном пункте Коцюбиево датируется 1415 годом- тоже тем временем, когда здесь правил князь Витовт.
Потом вплоть до 18 века Коцюбиево фигурировало на тюркских картах как Хаждибей-Гаджибей, на польских- как Коцюбиево, на итальянских,- как Коцуби, голландских-Кашуби (карты Боплана (1662), Сансона (1660, 1672), Ю. Жейо (1696), Ван Келена (1699).
Вранье о том, что до того, как матушка- Екатерина топнула ножкой и на месте "безлюдного Дикого Поля" среди которого стояла всего лишь"ничтожная турецкая деревня из нескольких хибар крытых соломой", или в другом варианте- "жалкий турецкий посёлок состоящий из землянок, укрытых войлоком, да нескольких небольших домов, построенных из местного камня", легко опровергается хотя бы вот этим:

"В результате штурма черноморскими козаками под командой де Рибаса замок Гаджибея пал между 4 и 5 часами утра 14 сентября 1789 года.
Как утверждали первые летописцы Одессы, уже 14 сентября группа офицеров во главе с де Рибасом, демонстрируя дружественные чувства к местному населению, посетила кофейню грека Аспориди. «Велико же было удивление Аспориди, - рассказывает Александр де Рибас в «Старой Одессе», - когда 14 сентября, в день Воздвижения, к нему в кофейню вошли, вместо турок, генерал де Рибас, а за ним блестящая свита русских офицеров... Уже была написана реляция... о взятии Хаджибея, и де Рибас мог дать отдых своим славным сподвижникам. Здесь были Воейков, Меркель, Аркудинский, Трубников, Головатый, Чепега. Аспориди вынес из своих погребов лучшее кипрское вино и душистую мастику для офицеров. А для солдат выкатил на площадь бочонок водки. И пошло веселье. Русские утвердились в Хаджибее, ставшем впоследствии Одессой, под топот запорожского гопака»...

Очень романтично! Только вот новейшие исследования известного одесского историка и краеведа Олега Губаря красноречиво говорят о том, что данное волнующее событие произошло не утром после штурма, а на пять дней позднее, то есть 19 сентября, потому что владелец означенной кофейни, совмещенной с пекарней, Симон Аспориди (Аспоридис), «бежал прочь, - как пишет О.Губарь*, - из опаленного штурмом Хаджибея» и вернулся в него только через пять дней. Кстати, согласно тем же исследованиям, кофейня-пекарня эта находилась не на месте будущего дома Меля (ныне Дерибасовская, 10, угол Ришельевской), а там, где сегодня стоит двухэтажный старый дом по ул. Греческой, 30 – почти на углу Екатерининской, рядом с одним из первых одесских домов, в подвале которого во все времена находилась знаменитая «винарка», сегодня – под вывеской «Два Карла»…
А сам замок располагался над самым обрывом, практически на месте нынешнего Воронцовского дворца на Приморском бульваре. На месте же нынешних Оперного театра, Екатерининской и Греческой улиц, Греческой площади, раскинулся Хаджибей".
В районе Греческой площади был базар, чуть дальше, на Греческой в сторону Екатерининской, было мусульманское кладбище.
В районе нынешней улицы Балковская- приблизительно там, где сейчас автовокзал, в 1792 году, евреи Хаджибея уже построили себе синагогу (напомню, что синагога построена за 2 года до " официального основания Одессы", и построена в месте, которое о по той же официальной версии "основания", было далеко за границами будущего города, "в необжитой степи").
Козачьи поселения окружающие город Хаджибей зафиксированы с 16 века (Усатово, поселения на Шкодовой и Жеваховой горах), козацкие поселения на Пресыпи (Черноморская Слободка). Тут, в Хаджибее, кончался один из Чумацких шляхов- чумаки ездили не только в Крым, но и сюда- за солью, которая вплоть до 1932 года добывалась на Куяльницком лимане, а тогда- добытое хранилось в соляных складах на Пересыпи, охраняемых гарнизоном Хаджибея.
Чуть дальше, в Балте есть польское, а в Кодыме еврейское кладбища с могилами 16 века - ещё когда эти земли входили в состав ВКЛ... И это " безлюдное Дикое Поле"?

Для не одесситов объясняю:
От "Двух Карлов" до Воронцовского дворца(места где была расположена крепость) расстояние 1(один) километр. И это ещё не окраина того города,- площадей на околицах никто не устраивает. Тем более таверн на задворках, и ещё таких таверн с пекарнями винными подвалами, куда посоветовали зайти уважаемым "господам офицерам".
И это всё была территория захваченного турецкого города- с кривыми, по-азиатски улицами, но города.
Это уже потом, в 1794 году, Де Волан начертил "План города Гаджибея"- с прямыми- на европейский манер, улицами. Абсолютно всё старое сносилось, и на его месте строилось всё по- новому. Что бы от старого и памяти не осталось.
Но, например, живший в Одессе Пушкин, ещё успел искупаться в старой общественной турецкой бане с мраморными скамьями по периметру зала, которая стояла ещё дальше- ближе к углу Ришельевской и Жуковского.
От себя добавлю- мой товарищ, выросший на Фонтане, в детстве, лазя с мальчишками по задворркам снесенного в 1972м году старого еврейского кладбища (на Водопроводной- напротив второго христианского кладбища), своими глазами видел там старинные каменные склепы и надгробия с надписями на латинице и датами захоронений- 1600е годы.

А если кто- то захочет посмотреть тот документ, который выдают за "Указ о основании города", то с удивлением обнаружит, что там говорится следующее :
"Уважая выгодное положение Гаджибея при Черном море и сопряженные с оным пользы, признали Мы нужным устроить тамо военную гавань, купно с купеческою пристанью".- http://odessa.club.com.ua/sobut/d030.phtml
Всё. Ни о каком "основании города" там нет ни пол-слова.
Речь идет только о устроении на европейский манер порта взамен существовавшего старого турецкого (остатки которого при расширении причалов, не так давно археологи нашли на мысе Ланжерон).
Указа о переименовании тоже нет в природе. Всё произошло "явочным порядком".

Как говорит та же "официальная версия", - "6 января 1795 года на придворном бале императрице Екатерине II предложили переименовать Хаджибей в память древнего эллинского селения Одиссос, находящегося вблизи этого места. Якобы тогда императрица сказала: «Пусть же Хаджибей носит древнеэллинское название, но в женском роде - Одесса»".
И всё равно по сей день нам упорно предлагают считать "день переименования", -"днем основания".
Причина одна:
Если одесситы будут знать, что история Одессы - это типичная сложная и богатая история подавляющего большинства европейских городов, таких, как Вена, Прага, Львов,Таллинн, София, Любляна, то превратится в пыль морскую краеугольный камень на котором держится придуманный Россией имперский миф о "искони русском городе Одессе" на "искони русской земле-Новороссии" вдруг, всего 218 лет назад, по мановению "матушки-основательницы Екатерины", появившегося из ничего среди безлюдного "Дикого Поля".

P.S.
Совравший единожды, для поддержания первого вранья, вынужден врать и дальше.
Пример:
Из пяти фигур (Екатерина 2я, Де Рибас, Де Волан, граф Потемкин-Таврический, Платон Зубов) составляющих стоящий на Екатерининской площади памятник "Основателям Одессы",- двое не имеют к этому "процессу" никакого отношения.

Граф Потемкин-Таврический, хотя и умер через три года после штурма Гаджибея, но после взятия Очакова, в 1789 году завоевывал для короны Бендеры, жил в Яссах, умер тоже в Молдове, а похоронен был в Херсоне.
Платон Зубов-"человек недалекого ума и малообразованный, но видный собой и отлично владевший французским языком... все дела вершили три его секретаря: Альтести, Грибовский и Рибас", молодой любовник Екатерины, для придания ему веса при дворе, был уже после смерти Потемкина назначен сюда губернатором.
Но он продолжал жить при Екатерине в Петербурге, а в Одессе не был ни одного дня. Реальную работу выполняли за него другие.
Из Одессы в столицу ему просто пересылали нужные бумаги на подпись, он их подмахивал и отправлял назад.

Дополнительная ирония судьбы в том, что только эти двое (в отличие от немки Екатерины, испанца де Рибаса и голландца де Волана), и есть единственные русские.

* * *
Карта Российской империи с городом Cozubey(Одесса). Лондон. Издана 12 мая 1794 года.

В те времена, для того, чтобы в мае 1794 года на этой английской карте уже были обозначены как города Oczakow(Очаков), Cozubey(Одесса), Akerman or Bielgorod(Белгород-Днестровский), англичане должны были знать о их существовании (именно как уже существующих городов) заранее- учитывая, что тогда сведения собирались не как сейчас,-"сегодня-на-сегодня по интернету", а привозились лично, доверенными людьми, на парусных судах.
А это не один месяц времени.
Тогда как по "официальной" истории Одессы, считается что только - "22 августа (2 сент.) 1794 г. состоялась торжественная закладка нового города и порта в соответствии с начерченным в том же 1794 году "Планом города Гаджибей с военной гаванью и пристанью для купеческих судов" военного инженера де-Волана.

* * *
P.S.
Кто владеет украинским, может почитать на эту же тему изданную в середине 90х годов книжку, где говорится о полной истории Одесы:
Науково-популярне видання
О.В. Болдирєв
ОДЕСІ-600
Історичний нарис
(Електронна версія, публікується за оригіналом другого видання)
http://lvv.host.sk/600.htm

* * *
Дополнение написанное через год: А как жил пациент ещё до своего рождения? (ещё раз о "дне рождения" Одессы)



Одесса. Приморский бульвар. Под стеклянным куполом фрагмент античного города обнаруженный археологами в 2008 году. Найденная там же античная посуда и предметы быта датируются IV-III в. до н. э.

Comments

[deratisator.livejournal.com]

…ЯК КОЗАКИ ПО СІЛЬ ХОДИЛИ

З 1540 року відома міждержавна угода між кримським ханом Менглі-Гіреєм та польським королем Сигізмундом про таке: «Купцям Корони й Литви вільно брати сіль у Капчибієві (=Хаджибеї) і, заплативши звичайне мито, розвозити до Києва й Луцька та міст інших». Далі попереджалось: «Якщо в Капчибієві шкоди заподіяно людям королівським, то цар (=хан) це відшкодує».
Добували сіль в озерах і лиманах навколо Хаджибея, який височів на причорноморській кручі на місці нинішньої Одеси. Тутешні соляні запаси мали аж ніяк не місцеве значення. Тому и виник цитований документ найвищих осіб сусідніх держав. Але незважаючи на це, подорож за сіллю для чумаків і купців була справою небезпечною, бо «сіль…збирають на озері Качибейському, а оскільки неподалік нього розташований татарський замок Очаков, то іноді візників солі перехоплюють і беруть в полон татари, разом з двомастами, а іноді й трьомастами возів». Ось тут і постають в обороні «соляників» (чумаків козацького походження») козаки-воїни. Постають взагалі в Північно-Західному Причорномор’ї, де ще до утворення Київської Русі жили східнослов’янські племена – уличі (між Південним Бугом і Дністром), тиверці (між Нижнім Дністром і гирлами Дунаю). Пізніше за будь-яких навал і завойовників краю тут виникали українські поселення, мешканці яких займалися городництвом, виноградарством, рибальством, пасовищним скотарством. Селилися, незважаючи на наруги від пришельців, тяжкі трудові повинності, фізичні розправи аж до взяття в полон і вбивства.
Козаки при захисті «смоляників» самі нападали на татар, та так завзято, що від мурів Хаджибеївської фортеці невдовзі залишилися тільки руїни. Навіть на морі не давали вони споко. Завойовникам. Турецький мандрівник Евлія Челебі засвідчував: «…Через ці місця пролягає головний шлях кораблів, котрі йдуть з Акермана (Бєлгород-Дністровський) до Очакова і далі в Крим. Але козаки збираються у ватаги і очікують біля місць, зручних для стоянки суден, і ніхто з подорожніх не може бути у захисті від того, щоб не бути пійманим. Борони нас Боже, це дуже небезпечний шлях». Той же Челебі доволі однозначно висловився з приводу приналежності територій навколо Хаджибея: «Протилежний (лівий за течією) берег Дністра – це справжній край козаків».
ТО ЧОМУ ТОДІ ПРОДОВЖУЮТЬ ЗАЗІХАТИ НА НИХ РІЗНІ ПРИШЕЛЬЦІ?

+ "окончательное решение ногайского вопроса" (ще до Гіт

[mysliwiec.livejournal.com]

Про те, що чумаки за сілью їздили не тільки до Криму, а і по куяльницьку сіль до Гаджибея я знаю.
Можна було б ще написати про те, що Гаджибей був центром, куди звозилось з всієї округи продовольство і звідти морем йшло в Стамбул.

Все в текст поста не влізло. І так досить багато букв вийшло.

А простір на північ від Чорного моря, Азовського моря- аж до Каспійського дійсно став "диаим полем" в тому ж 18 столітті завдяки таким ось діям карателя Суворова:

В эти холодные в предверьях ночи было запрещено жечь костры даже для приготовления пищи. Днем полки отсиживались в камышах и оврагах. За несколько ночей до прибытия на место Суворов приказал обмотать войлоком копыта коней, колеса телег и орудий, последние были тщательно смазаны, чтобы не скрипели во время передвижения. Все эти меры были предприняты в связи с тем, что на другом берегу были пикеты ногайцев и любой скрип, топот копыт, струйка дыма могли бы выдать присутствие русских войск.
29 сентября войско Суворова, никем не замеченные, дошли до устья Лабы, где их ждали 10 казачьих донских полков. Историограф Суворова пишет, что остальное особого воинского искусства не требовало. Суворов отдал приказ, который вечером зачитали перед каждым полком: “-Войскам отдыха нет до решительного поражения, итребления или плена неприятеля. Енсли он не близко, то искать его везде, пули беречь, работать холодным оружием…Драгунам и казакам отнюдь не слазать с коней для добычи: на добычу идет 4 часть войска, а остальные все наготове”,
В предрассветные часы, когда основная масса восставших совершала утренний намаз, генерал Суворов подал сигнал к атаке. Нижегородцы, владимирцы и донские казаки со всех сторон без выстрелов ринулись на ногайцев. Потто В. так описывает действия застигнутых врасплох ногайцев: “-Хуже вооруженные, хуже предводимые, недисципленированнные, не имевшие понятия о строе ногайцы резались со злобой и гибли массами. В бессильной ярости они сами истребляли свои драгоценности, убивали своих детей, резали женщин, чтобы те не попали в плен.” Бой с переменным успехом длился весь день и только в 10 часов вечера ногайцы начали отступать. Только нижегородский полк, преследуя противника, уничтожил более 10 тыс. ногайцев.
В сражении в устье Лабы геройски погибли все руководители восстания, пали практически все мурзы некогда могущественных Етишкульских, Етисанских, Джембойлуковских племен со всем взрослым населением. Поиски и уничтожение ногайцев продолжались несколько недель повсеместно в местах расселения ногайцев. В операцию были вовлечены кроме 16 полков и местные гарнизоны практически по всему Северному Кавказу.
Царизм уничтожил по разным оценкам более 500 тыс. ногайцев, более миллиона были вынуждены эмигрировать в Турцию. Когда Екатерине 2 доложили о подавлении ногайцев, она воскликнула, что ногайский вопрос решен окончательно. Огромные степные просторы обезлюдели на долгие годы".
https://sites.google.com/site/mtnkasvao/vsevozmoznye-stati-o-istorii-tatar

[deratisator.livejournal.com]

…ЯК КОЗАКИ СВІЙ КРАЙ БОРОНИЛИ

Турки, прагнучи будь-що закріпитися в Північно-Західному Причорномор’ї, навесні 1765 року розпочинають будувати в Хаджибеї нову фортецю – Ені-Дунья (Новий світ). Перші про це довідалися козаки, які давно вже налагодили свою постійну розвідку в тилах ворога. У Петербурзі про оту халепу, що немало стривожила вище російське чиновництво, дізналися від військового судді запорожців. Те перепинити якось оте спорудження нової фортеці росіяни вже не були спроможні й оголошену в 1768 році турками війну мусили зустрічати, маючи проти себе в Причорномор’ї й заново укріплений Хаджибей. Першим до стін фортеці навідався загін козаків на чолі з полковником Семеном Галицьким восени 1769 року. Тут вони розгромили турецький загін, що налічував 200 вершників, захопили оселі турок і татар навколо фортеці, однак її саму, добре оснащену гарматами, штурмувати не наважилися. Натомість захопили понад 20 тисяч коней, тим самим серйозно підірвавши кінні резерви ворогів, чимало голів великої рогатої худоби, овець, верблюдів, з чим і відбули на Січ. Улітку наступного року (1770) повів запорожців під Хаджибей кошовий отаман Січі Петро Калнишевський, визволивши з неволі понад 5 тисяч православних осіб.
Російські війська та козаки оволоділи Хаджибеєм лише в 1774 році. Проте лишалися там недовго, бо за Кючук-Кайнарджійським мирним договором землі між Південним Бугом і Дністром разом з Хаджибеєм залишалися за Туреччиною. Та не це стало «головним болем» запорожців після завершення війни, а зовсім інше: у червні 1775 року російські війська зайняли Запорізьку січ, а ще через два місяці Катерина Друга своїм маніфестом санкціонувала знищення колиски українського козацтва…
Підступництво імператриці, її чорна невдячність так вразили козаків, що немало їх подалося аж за Дунай, маючи за краще жити «під бусурманами».
Але все ж, коли у 1787 році між Османською та Російською імперіями розпочалася нова війна, українські козаки, аби боронити свої землі, знову виступили на боці останньої. Правда, вчорашніх запорожців веліли тепер називати «вірними», а невдовзі дали їхньому війську нову офіційну назву – Чорноморське козацьке. Чорноморці, беручи участь у тривалій облозі турецької фортеці Очаків, водночас вели активну розвідку навколо не менш важливого в стратегічному плані Хаджибея. А кошовий отаман Захарій Чепіга і раз, і вдруге проникав до поселення й знищив тамтешні склади із запасами продовольства, що постачалося звідси й до Очакова. Це, певно, теж неабиякою мірою сприяло падінню отієї грізної фортеці.
А там настала черга й Хаджибея. Першими в похід вирушили полки Чорноморського козацького війська, що добре знали місцевість. Йшли через Живахову гору, через Пересип, до Кривої Балки. А оскільки сильний дощ завадив корпусу генерала Івана Гудовича (нащадка славетного українського козацького роду) своєчасно дістатися місця з’єднання з передовими загонами, то саме козакам-чорноморцям випала доля, спільно з двома російськими батальйонами Йосипа де Рибаса, штурмувати Хаджибей – місто й фортецю Справу було завершено за якусь чверть години. А коли турки, усвідомивши свою поразку, почали тікати з фортеці, аби знайти порятунок на кораблях, то по них ударив зі своїми кінними козацькими полками Захарій Чепіга. Сталося це 14 вересня 1789 року. А ще через два роки було підписано Ясський мирний договір.
БІЛЬШ ЯК ТРЬОХСОТРІЧНУ БОРОТЬБУ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ КРАЮ ВІД ТУРКІВ БУЛО ЗАВЕРШЕНО.

[deratisator.livejournal.com]

…ЯК КОЗАКИ МІСТО Й ПОРТ БУДУВАЛИ

Та невдовзі з’ясувалося, не для себе, не для своїх сімей козаки воювали – перемагали. Побоюючись, очевидно, виникнення нової січі, Катерина Друга вкотре вже виявила свою підступність, видавши у червні 1792 року указ «Про надання Чорноморському війську острова Тамані та земель між рікою Кубань і Азовським морем». Частина козаків мусила підкоритися й залишити потом-кров’ю политі рідні місця. Тоді ще не відали чорноморці, що російський уряд планував використати їх у війнах проти непокірних народів Північного Кавказу. Та багато хто не підкорився: розійшлися козаки по містах і селах Буго-Дунайського межиріччя, залишилися в Хаджибеї, у балках навколо нього. Зважаючи на це, власті змушені були піти на створення так званої «Чорноморської козачої команди». Тим більше, що для будівництва порту й міста були потрібні робочі руки.
«Высочайший указъ» про спорудження на Чорноморському узбережжі нового міста й порту широко відомий. Набагато менш відоме інше: кому споруджуване місто зобов’язане своєї нинішньою назвою, адже в рескрипті Катерини йдеться про Хаджибей. Кажуть: згадали, видно, що колись неподалік була грецька колоній Одесос – ось і перейменували Хаджибей на Одесу. Хто перейменував? Версій чимало: Й одна з них, здається, найімовірніша: Андріан Грабовський, статс-секретар цариці, який до того ж і сам текст згаданого вище «рескрипту» писав. Родом же Андріан Грабовський з Лубен, його батько був військовим осавулом одного з полків Гетьманщини, мати – з нащадків гетьмана Івана Сулими. Талановитий юнак-українець, закінчивши Московський університет, швидко просувався по службі, аж до відання всіма паперами самої цариці. Саме А.Грибовському випало захищати ідею спорудження на місці Хаджибея порту й міста, ведучи боротьбу спільно з де Рибасом проти доволі впливово командувача Чорноморського флоту Миколи Мордвинова, який волів бачити головний порт краю в Очакові. Дехто з істориків навіть твердить, що ще невідомо, на чий бік схилилася б чаша терезів, якби не активна участь у справі А.Грибовського. Хто бував в Одеському краєзнавчому музеї й бачив копію плану розбудови міста і порту в Хаджибеї, не міг не звернути увагу, що під ним стоять два підписи – цариці й А.Грибовського… «Теперішній стан міста Одеси, – писав пізніше у своїх спогадах А.Грибовський, – який збагачує Південну частину Росії і приносить скарбниці важливий доход, примушує автора цих записок радіти, що він мав разом із засновником його щастя бути першим знаряддям до здобуття для держави такої великої користі…»
Задля досягнення отієї «великої користі» для держави Одесу й порт належало, правда ще збудувати. І згадувана вже Чорноморська козача команда відігравала в цьому аж ніяк не останню роль. Саме козаки виконували тут найважчі роботи – вбивали в море палі, мостили причали, видобували в катакомбах камінь. До речі, подовгу не отримували за це ніякої платні, що засвідчено навіть у повідомленнях тодішнього генерал-губернатора, інших високопоставлених осіб. Будівничі Одеси потерпали від холоду й голоду, хвороб та вкрай тяжких умов праці. А начальство, приписуючи «мертві душі», викрадало кошти, призначені для будівничих. Ось письмові свідчення тих часів: «Реєстровий Третій Бузький козацький полк…Козацька команда: вимерли в Одесі 150 чоловік, і зверх того ще 6 чоловік на одному останньому тижні». І ще: «Безкарність та нахабність дійшли свого апогею…Те, що краде один лиш Рибас, перевищує 500 000 карбованців на рік…Четверта частина людей помирає..»
І ВСЕ Ж КОЗАКИ СТАНОВИЛИ ЧИМАЛИЙ ПРОШАРОК СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ РОЗБУДОВАНОЇ ОДЕСИ.

[deratisator.livejournal.com]

...ЯК КОЗАКИ ПРО ІМІДЖ ОДЕСИ ДБАЛИ

Відомо, що прихід до влади царя Павла Першого призвів до припинення фінансування будівництва Одеського порту й розвитку тільки-но народженого міста. Й тут неоціненну роль, аби піднести, висловлюючись по-сучасному, «імідж» Одеси в очах «височайшого», відіграв Михайло Кир’яков (Кир’яченко) – директор Хаджибеївської (Одеської) митниці. Хоча деякі історичні джерела і називають його «російською людиною», та насправді Кир’яков – виходець зі старовинного українського козацького роду Кир’яченків, коріня якого – в Опішні («опішнянські глечики») на Полтавщині. Батька Михайла було приписано до Гадяцького полку, де згодом він зайняв посаду військового товариша. Ну, а як «Кир’яченки» ставали «Кир’яковими» – це окрема довга історія…
Михайло Кир’яков очолював митницю в Одесі, керуючи, по суті, не тільки всією зовнішньою торгівлею, а й розбудовою порту доволі тривалий час, пережив тут кількох градоначальників та генерал-губернаторів. Зміни у верхах Російської імперії стосовно ставлення до Одеси переживав дуже болісно. А водночас діяв, щоб те ставлення змінити на краще. Виїздив до Петербурга, де вів переговори з «потрібними людьми», і навіть влаштовував для Павла Першого своєрідний хабар: купецтво Одеси відправило монархові 3 тисячі штук апельсинів. З натяком, само собою, що їх одержано з екзотичних країн саме через Одеський порт. Спритна ініціатива подіяла, настрої монарха, а за ним і столичних сановників, змінилися. Одесити все через того ж Кир’якова направили міністру комерції Гаврилу Гагаріну «Подання про потреби міста», багато з яких було задоволено. Громаді Одеси надавалися потрібні для завершення спорудження порту 250 тисяч карбованців («рублєй»), а самому Кир’якову доручався нагляд за будівництвом. Після приходу до влади імператора Олександра Першого все той же невтомний Кир’яков знайшов стежку до серця нового володаря. Сорок вісім найзначніших та найбагатших громадян Одеси підписали вітальний «Адрес вдячності одеських мешканців М Кир’якову» за те, що він двічі відстояв права міста в столиці, причому зробив це з власної ініціативи. Відомий історик Аполлон Сокальський зазначає: «Якщо гавань було збудовано і побут міста зміцнено, то Одеса всім цим зобов’язана Кир’якову».
Показова й самопожертва Михайла Михайловича в страшні 1812-1813 роки, коли на Одесу і на Причорномор’я напосіла жахлива епідемія чуми. Кир’яков добровільно став повітовим комісаром у справі боротьби із смертельною хворобою. Він об’їжджав міста й села, знаходив можливості, аби полегшити, відвернути біду, геть забувши про власну безпеку. Недарма герцог Ришельє, який був тоді генерал-губернатором, вже перебуваючи в парижі і обіймаючи посаду прем’єр-міністра Франції, писав Михайлу Кир’якову: «Не лише я, а й усі старовинні мешканці Одеси дуже добре знають послуги, що ви їх надали місту тоді, коли воно ще було, так би мовити, немовлям. Вдячність співгромадян ставить вас в число чиновників, які найбільше сприяли добробуту Одеси та підготували теперішній її блиск. З другого боку, праця та пожертви в останній нещасливий час пошесті (1812), добровільно вами здійснені, доводять, що ви в будь-якому разі готові присвятити себе загальній користі…»

ІСТОРІЯ, ЯК ВІДОМО, МАЄ ВЧИТИ НАЩАДКІВ.
І НАСАМПЕРЕД – НЕ БУТИ БЕЗБАТЧЕНКАМИ.

Як українці стають росіянами

[mysliwiec.livejournal.com]

За останні два десятиріччя кількість людей, які визнають себе українцями, та їхня частка серед населення Росії зменшилася більш ніж удвічі....
- http://mysliwiec.livejournal.com/360164.html

Всех одесситом с праздником - Днем основания ОМТП!

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь dibrov_s сослался на вашу запись в «Всех одесситом с праздником - Днем основания ОМТП!» в контексте: [...] авляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу [...]

[alpinist.livejournal.com]

у меня вот подозрение есть, что если из истории России вычесть все украденное, то вообще ничего не останется. Черная дыра.

[mysliwiec.livejournal.com]

У разных историков я встречал соображения о том, что в России никогда не была написана история титульного народа. Её заменили историей государства. Причем, с "пришитым" к доордынской истории залешанских земель киевским началом.
Как результат- отсутствие истории автохтонных народов до того времени.
Да и после "того времени"- это история империи, а не народов ей составляющих. Проще было объявить, что они все вдруг "обратились в славян"-как это и сделал Карамзин.
Вот в этой малоизвестной работе Грушевский тоже говорит об этом:http://mysliwiec.livejournal.com/11465.html

[rusistka.livejournal.com]

А Севастополь? Оказывается, город, в котором Владимир крестился, тоже основала Екатерина... Машина времени какая-то...

В машине времени всё возможно.

[mysliwiec.livejournal.com]

И многократное основание городов, и победа в проигранной битве (скоро будут отмечать с помпой), и неприступность многократно сданного врагу Города Русссской Славы :

Бородино- Севастополь-
http://mysliwiec.livejournal.com/62187.html

[zhscorp.livejournal.com]

Замечательный анализ. Спасибо

[mysliwiec.livejournal.com]

:) Мне то за что... Посмотрите как исконники в комментах радуются. Вместе с ответами уже 100 штук набралось :))) : http://urb-a.livejournal.com/94372.html

Всех одесситом с праздником!

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь zensong сослался на вашу запись в «Всех одесситом с праздником!» в контексте: [...] авляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу [...]

ПОКА ЗЕМЛЯ ЕЩЕ ВЕРТИТСЯ

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь putnik1 сослался на вашу запись в «ПОКА ЗЕМЛЯ ЕЩЕ ВЕРТИТСЯ» в контексте: [...] Который, в свою очередь, за повод имел вот этот пост: http://mysliwiec.livejournal.com/63 4651.html [...]

[(Anonymous)]

Ну так, а як же інакше. Який ще Хаджібей? Як можна! А як же національная гордость вєлікороссов і взагалі "високодуховних" слов"ян. Так же можна погані висновки зробити.
Наприклад, Київ - Мать Гарадов Русскіх - насправді хозарська фортеця Аль-Куяба, де ніяких слов"ян не було, поки норвезькі пірати їх в якості домашніх рабів сюди не притягли. Або пєрвая сталіца України Харків - насправді ПОЛОВЕЦЬКИЙ Шарукань. А тут же тюркський Хаджібей. Ось і виходить - Українські міста будували ТЮРКИ, які є одним із, а може й найголовнішим етносом, з який складаються теперішні українці, бо слов"яни тих часів ще стрибали навколо бревен у своїх лісах. Але якщо так, то вся високая славянская духовность розвалюється на очах. Тому цього допускати аж ніяк не можна.

[http://users.livejournal.com/walex_/]

О боже, очередной протоукр с "украденой историей" ?? Когда вы все переведетесь бляха муха?

одесса

[(Anonymous)]

для таких как ты никогда

КАК НИ РОГ, ТАК ПЭДАГОГ

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь profe_12 сослался на вашу запись в «КАК НИ РОГ, ТАК ПЭДАГОГ» в контексте: [...] Который, в свою очередь, за повод имел вот этот пост: http://mysliwiec.livejournal.com/63 4651.html [...]

Вкрадена історія Інгерманландіі- порожнеча історично

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь fedyarov сослался на вашу запись в «Вкрадена історія Інгерманландіі- порожнеча історичної свідомости.» в контексте: [...] вляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу [...]

Вкрадена історія Інгерманландіі- порожнеча історично

[livejournal.livejournal.com]

Пользователь fedyarov сослался на вашу запись в «Вкрадена історія Інгерманландіі- порожнеча історичної свідомости.» в контексте: [...] вляю одесситов с днём украденной истории города Сегодня- день переименования Гаджибея в Одессу [...]

[engineer-kpi.livejournal.com]

Ну, просто нема слів...

Вітаю. Шикарно написано.
Моє глибоке шанування.

> Дополнительная ирония судьбы в том, что только эти двое (в отличие от немки Екатерины, испанца де Рибаса и голландца де Волана), и есть единственные русские.

Дякую. Посміявся.

Дочці та дружині почитаю.

[mysliwiec.livejournal.com]

:) Цей, в принципі,- "лікнеп для першачків", несподіванно для мене мав таке продовження :

ТЕОРИЯ ЛЖИ http://putnik1.livejournal.com/1876235.html

Вечер перестает быть томным без лжи "putnik"а-1 http://mysliwiec.livejournal.com/635830.html

ПАДЕНИЕ ХАДЖИБЕЯ http://putnik1.livejournal.com/1878998.html

Пост по поводу поста написанного по поводу http://mysliwiec.livejournal.com/636065.html

ПОКА ЗЕМЛЯ ЕЩЕ ВЕРТИТСЯ http://putnik1.livejournal.com/1880756.html

Маю надію, що зі всього, що понаписував цей кремлівський аналітик- Лёва Вєршінін, справдяться лише останні слова його останнього посту:

- "Что ж, мы оба знаем: ваша возьмет.
Вы задавили нас"....

[livejournal.livejournal.com]

Вітаємо! Ваш запис потрапив у Рейтинг топ-25 популярних записів України!
За бажанням детальніше про рейтинги ви можете прочитати у розділі довідки.

[carabaas.livejournal.com]

Не мав сумнівів щодо цього, як і щодо того, що і Петербург має таке саме походження. Тобто його Петро збудував теж не на пустому місці.

[mysliwiec.livejournal.com]

А назвати місто- "в чєсть імєні меня", між іншим, Петро підлеглим запропонував сам. Ті з радістю підтримали. Традіціі " всєобщєего одобрямса" не Брежнєв придумав :)
Вже потім зробили вигляд, що то на честь святого Петра, а з іменем царя , то так,- "чісто случайно совпало" :)

[zeezv.livejournal.com]

Спасибо! Узнал много нового. Для одессита стыдно, но факт!
Добавлю Вас в друзья!
Надеюсь у Вас еще есть интересные, а самое главное правдивые, исторические факты!
Будет любопытно прочесть.

[mysliwiec.livejournal.com]

:) Я бы не сказал, что "факты есть у меня". Они "лежат на поверхности" и видны всем, но сложить эти пазлы в картину мешают старые имперские идеологические штампы. И мы даже не замечаем противоречия- когда нам со школы рассказывают, что всё побережье Черного моря всегда было обжитым местом ещё со времен греческих городов-колоний, и одновременно оказывается, что то же побережье (только вокруг Одессы) это- "безлюдное Дикое Поле".
Когда речь идет о западной Европе,непреложная закономерность состоит в том, что замков (крепостей) князья-графья-феодалы в "ничтожных деревеньках" не строили.
И если уже где-то была крепость, то стояла она в стратегическом месте и вокруг неё вскоре разрастался крупный для того времени и того региона населенный пункт.
Но как только речь идет о Одессе, сразу это забывается, и верят на слово брехне про "пару хижин крытых соломой" и 30 душ населения ничтожной деревеньки Гаждибей :)

[wladsmart.livejournal.com]

Коли вже передохнуть усі москалі?

[mysliwiec.livejournal.com]

Покі будуть поповнюватися ось такими "русскімі в пєрвом поколєнії",- ніколи :

Як українці стають росіянами http://mysliwiec.livejournal.com/360164.html

[bestbashni.livejournal.com]

ну такого много в истории. везде подтасовки. как выгодно, так и подают историю. одни факты выгодно замалчивать - другие нет.

[mysliwiec.livejournal.com]

Да. У всех много. Но "у всех" перевранная часть своей истории не затрагивает её основ, перевирают в свою пользу частности. А на территориях экс. СССР (и Российской Империи) перевраны основы.
Хотя и у Греков было так же (скан в конце поста): http://mysliwiec.livejournal.com/40631.html

[blackie.livejournal.com]

Господи, сколько можно это говно пережевывать... Господин тролль, подите нахуй.

[mysliwiec.livejournal.com]

А я уже заждался,- когда наконец сегодня хоть один исконный новоросс со своей исконной лексикой появится на горизонте :)
Правда глаза колет?

[fokctrot.livejournal.com]

Уважаемый(я) забыли однако упомянуть греческую Одиссосу однако.А шоб немного вспомнили шо это такое ,то читайте про Потемкина Таврического ,коего вы таки упомянули.Так что с начало была греческая Одиссоса,потом Гаджибей и снова ....Одесса!

[mysliwiec.livejournal.com]

О греческих поселениях я упомянул, когда написал о том, что раскопано на Приморском бульваре. Не уточнял названия потому что-
а) поселенич были и в городе и на Жеваховой горе, тогда Пересыпи не было и Куяльник и Хаджибей соединялись с морем как заливы, а Жевахова гора была мысом. Гавани были там, где сейчас Пересыпь ( потом волны моря песком пересыпали-засыпали устье заливов и они превратились в лиманы)
б)название- На месте нынешней Одессы существовала за 6 веков до Р. Хр. греческая колония Istrion (Istrian) и гавань Isiakon (Isiaka), впоследствии порт Skopeli

А Одиссос- " Одиссос или Ордессос (о 6 милях (≈ 45 км к В) от Одессы, при лимане Тилигуле) http://ru.wikipedia.org/wiki/История_Одессы

Было бы желание- можно считать и оттуда. Но дальше 200 лет видеть не хотят. Причины- в посте.

[muziker.livejournal.com]

история ,она по сути проститутка,ведь её пишут политики)

[mysliwiec.livejournal.com]

( К сожалению, похоже что наша (в пределах бывшей Российской империи) история переврана намного больше, чем истории других частей мира. И переврана сознательно. С древних времен, и до наших дней. Чем дальше интересуюсь, тем больше убеждаюсь.Перевиралась история всех народов, но мы, к сожалению, и здесь "впереди планеты всей". По крайней мере среди европейской истории- это точно. Преступник, совершая преступление, старается стереть все отпечатки пальцев. Но всегда хоть что то, но останется. )


То, как страна отмечает своё прошлое, определяет её будущее- http://mysliwiec.livejournal.com/5819.html

[telesyk.livejournal.com]

турки завоевали Константинополь и потом переименовали его в Стамбул

Турки ничего не переименовывали. Истанбул - европейское название, накой ляд оно туркам было?

[mysliwiec.livejournal.com]

Я не писал, что они придумали название. Они переименовали.