Не пропала та грамота (сьогодні Івану Миколайчуку - 75)

[mysliwiec]

СЬОГОДНІ ІВАНОВІ МИКОЛАЙЧУКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 75 РОКІВ


Це кадр з забороненого  до Горбачовських часів  у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.

Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.

А з часом розповів  мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).

Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.

А наслідками могла бути -  заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.



Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.



Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY

Comments

[dzhmil.livejournal.com]

Я, вибачте, оцінюю кіно не за тим, як воно знімається, бо яке мені, глядачеві, діло до того, що там кому забороняли чи хто там з кіно-тусовки кого хвалив за пляшкою? Я дивлюся кіно, і якщо кіно нікчемне, то я так і кажу. Так само і з літературою, і з музикою. Можете називати це "смаковщиною", але по-справжньому гідний твір не вимагає додаткових милиць для тлумачення, роз'яснення чи взагалі виправдань "а от як йому не дозволяли". Чи мало кому чого не дозволяли. Он, Ліні Костенко дозволяли, чи що? А вірші геніальні. Так і кіно.

[magner58.livejournal.com]

Ага, написати вірш і зняти кіно то співставно по залежностям. Ну й носить же дурнів під сонцем.

[dzhmil.livejournal.com]

Значить, не треба знімати кіно, якщо зрозуміло, що ніц путнього не вийде.
Хоча он в Параджанова чомусь вийшло.