![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
СЬОГОДНІ ІВАНОВІ МИКОЛАЙЧУКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 75 РОКІВ

Це кадр з забороненого до Горбачовських часів у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.
Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.
А з часом розповів мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).
Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.
А наслідками могла бути - заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.
Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.

Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY


Це кадр з забороненого до Горбачовських часів у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.
Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.
А з часом розповів мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).
Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.
А наслідками могла бути - заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.
Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.

Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY
