mysliwiec

May. 18th, 2016

Любченко Аркадій Панасович.
Щоденник т. 1
Торонто, 1951
Видавництво “Нові Дні”
http://diasporiana.org.ua/memuari/7075-lyubchenko-a-shhodennik-t-1/

Події відбуваються у Харкові, в часи німецької окупації:

4.12.1941 р.
...вже місяць як взялися ми до газети, и вона і дочі не вийшли. Досі нема електрики, нема поди, а головне - німці тягли, ухилялсь під різними приводами.
Тепер ясно: на них дуже натискали росіяни, доводячи, що Харків - російське місто і що вони, мовляв, російські громадяни, просять категорично видавати тут російську газету. Але німці кінець кінцем донюхались, зважили як слід (ми теж на них увесь час натискали домагаючись української газети ) і дозволили нам газету під назвою "Нова Україна".

...Вчора до мене приходить у редакцію якійсь Філіпов, багато про себе починає говорити - філософ, мовляв, співробітник ВУАН (Української Академії Наук) і пише тепер працю про більшовиків.
- Українською мовою? - питаю його.
- Нєт, па русскі.
- Ну, то не треба.
- Как? Пачєму же? Пазвольтє? Із-за язика?
- Ну, коли б ви принесли, прикладом, у Петрограді, працю українською мовою, то у вас ії взяли б хіба?
- Нєт, но там вєдь язика украінскаго нє знают.
- А ми тут російської мови не знаємо. Розумієте? Не знаємо.

Він витріщив на мене очі, почервонів. Бачу - кипить, аж губи йому тремтять.
Зрештою, каже, що він шанує українську мову, що його мати - українка...

- А ви хто з національности?
- Я.. мнє всьо равно... бить рускім, ілі украінцем.

Тоді вже я скипів:
- Ви, значить інтернаціоналіст, а пишете (погано) про більшовиків? Ви не знаєте самі, хто ви! Сидите на двох стільцях, ходите дволиким Янусом. Ну, це, зрештою, справа ваша.
А наша справа: мати діло з одвертими людьми, які себе бодай трохі поважають
.
Він пішов. Потім переказували мені, що був дуже розгублений і на мене нарікав, казав:
- Єтот Любчєнко, дажє... страшєн - так нєнавідіт Росію і русскіх.

( Скан тексту: )

Арка́дій Пана́сович Лю́бченко (*19 березня 1899, Старий Животів, Київщина — †25 лютого 1945, Бад-Кісінґен Німеччина) — український письменник, редактор.

Народився 7 березня 1899 р. у с. Старо-Животові Уманської округи, закінчив церковнопарафіальну школу, потім гімназію.
1921–1922 рр. служив у Червоній армії.
З 1923 р. перебуває у Харкові, стає членом «Гарту», одним із фундаторів ВАПЛІТЕ, членом Пролітфронту. Активіст літературних об'єднань «Гарт», ВАПЛІТЕ, Пролітфронт. Друкується у журналах «Червоний шлях», «Життя і революція», «Вапліте».
У Харкові мешкав у будинку «Слово», у Києві — в будинку письменників Роліт.
У 1933 р. разом із Миколою Хвильовим мандрував селами України і бачив голодних людей.
З 1941, у окупованому німцями Харкові, був редактором газети «Нова Україна». У 1942 переїхав до Києва. Розчарований і хворий лікувався в клініці м. Києва, переїхав до Львова і там був заарештований гестапівцями.
З в'язниці вийшов тяжко хворим. З 1944 р. — в еміграції в Німеччині.
Помер після операції 25 лютого 1945 р. Похований у м. Бад-Кіссінгені (Німеччина).

Герой Советского Союза посвятил стихотворение Губернатору Сергею Меняйло и всем севастопольцам

Сегодня на редакционную почту "ИНФОРМЕРа" поступило сообщение от Валерия Таранова.

"Доброго Вам дня! Зовут меня Валерий, пишу я по просьбе своего прадеда - Андрея Ефимовича Черцова, который родился в Севастополе в 1917 году, прошел войну, являетсяГероем Советского Союза и очень хотел попасть в Севастополь на праздник Победы, но по состоянию здоровья приехать из Москвы не смог.

Прадед мой Андрей Ефимович написал стихи Севастополю и лично Сергею Меняйло, очень просил их передать. Я их перепечатал и отправляю Вам. И обязательно опубликуйте стих для Сергея Меняйло, ведь Андрей Ефимович Черцов - это живая легенда Севастополя (его именем у вас названа улица). Он имеет право донести свою мысль людям. О нем даже были опубликованы статьи в севастопольских СМИ", - попросил обратившийся.
Выполняем просьбу и публикуем стихотворение, адресованное губернатору Сергею Меняйло и всем севастопольцам.

(поэзию дедушки Валеры Черцова, читать по первым буквам:)

1.
Прости, мой город, долгую разлуку,
Услышь меня сквозь бремя долгих лет.
Ты - Севастополь, город сильных духом,
И мне роднее места в мире нет.
Не умолкает слава адмиралов -
Хранителей святой твоей земли.
У каждой пяди здесь - и честь, и слава,
И на готове наши корабли!
Лечу, ведь чую крылья за спиной
От гордости за Севастополь мой!

2.
Как позабыть тебя, о город мой?
Разлука нас не делает чужими,
И как святыню повторяю имя -
Мой Севастополь, Русский наш герой!
Эдемский сад пусть обещали б мне -
Твоей земли роднее не найти,
О, как мечтаю снова я пройти
У Херсонесса по святой земле…
Краса и гордость, мужество и честь -
Родной мой город доблести и славы,
А здесь все та же воля, те же нравы
И дух великий будет вечно здесь!
Не важно, если было что не так,
А важно, что в надежных ты руках!

3 Лично Сергею Меняйло:
Море сделало сильным твой дух:
Если будет проблема любая -
Не отступишь, не сложешь ты рук,
Ясность мысли в себе сохраняя.
И не слушай врагов никогда:
Ложь в их критике - пусть себе лают!
О других ты печешься всегда,
А такие всегда побеждают!
Лишь мгновенье на отдых - и в бой,
Как и прежде - без сна и покоя.
Адмирал наш, поверь, мы - с тобой,
Шепчет город у Черного моря.

Источник: INFORMER

12 мая

http://newscrimea.net/geroi-sovetskogo-soyuza-posvyatil-stixotvorenie-gubernatoru-sergeyu-menyailo-i-vsem-sevastopolcam_661871_news.html

Когда он на Евровидении пел "You Are The Only One" (ты единственный) и не один раз вот так показывал пальчиком?:

Про то, что "чиста случайна всё так палучилась", будете лохам и сами себе рассказывать.
Такие ответственные концертные номера как этот, тщательно готовятся, долго репетируются, и каждый жест там продуман, выверен, и совсем не случаен.

Originally posted by

necto_shuhrich at Москаль, он и в Болгарии москаль.

Это еще раз подтверждает что в европейском пространстве еще в 18 веке понятие истинного значения понятий Русь и Московия четко прослеживалось.

Паисий Хилендарский — болгарский просветитель, иеромонах Константинопольской православной церкви, автор книги «Славяно-болгарская история о народах и царях болгарских»

Книга состоит из нескольких разделов: двух введений, нескольких частей, посвященных важнейшим историческим событиям, раздел о деятельности Кирилла и Мефодия, называемых учителями славян, глава, повествующая об основных Болгарским святых, а также эпилога.

Первая рукописная копия книги Паисия была сделана в 1765 Софронием Врачанским и впоследствии неоднократно переписывалась и перепечатывалась в Болгарии. Черновик «Славяно-болгарской истории» после долгих лет споров был возвращён в Грецию президентом Болгарии Петром Стояновым.

«Славяно-болгарская история о народах и царях болгарских» Паисий Хилендарский