Entry tags:
Как это, писать, и не по-русски? Я же шаную укрАинскую мову, у меня же мать укрАинка!
Любченко Аркадій Панасович.
Щоденник т. 1
Торонто, 1951
Видавництво “Нові Дні”
http://diasporiana.org.ua/memuari/7075-lyubchenko-a-shhodennik-t-1/
Події відбуваються у Харкові, в часи німецької окупації:
4.12.1941 р.
...вже місяць як взялися ми до газети, и вона і дочі не вийшли. Досі нема електрики, нема поди, а головне - німці тягли, ухилялсь під різними приводами.
Тепер ясно: на них дуже натискали росіяни, доводячи, що Харків - російське місто і що вони, мовляв, російські громадяни, просять категорично видавати тут російську газету. Але німці кінець кінцем донюхались, зважили як слід (ми теж на них увесь час натискали домагаючись української газети ) і дозволили нам газету під назвою "Нова Україна".
...Вчора до мене приходить у редакцію якійсь Філіпов, багато про себе починає говорити - філософ, мовляв, співробітник ВУАН (Української Академії Наук) і пише тепер працю про більшовиків.
- Українською мовою? - питаю його.
- Нєт, па русскі.
- Ну, то не треба.
- Как? Пачєму же? Пазвольтє? Із-за язика?
- Ну, коли б ви принесли, прикладом, у Петрограді, працю українською мовою, то у вас ії взяли б хіба?
- Нєт, но там вєдь язика украінскаго нє знают.
- А ми тут російської мови не знаємо. Розумієте? Не знаємо.
Він витріщив на мене очі, почервонів. Бачу - кипить, аж губи йому тремтять.
Зрештою, каже, що він шанує українську мову, що його мати - українка...
- А ви хто з національности?
- Я.. мнє всьо равно... бить рускім, ілі украінцем.
Тоді вже я скипів:
- Ви, значить інтернаціоналіст, а пишете (погано) про більшовиків? Ви не знаєте самі, хто ви! Сидите на двох стільцях, ходите дволиким Янусом. Ну, це, зрештою, справа ваша.
А наша справа: мати діло з одвертими людьми, які себе бодай трохі поважають
.
Він пішов. Потім переказували мені, що був дуже розгублений і на мене нарікав, казав:
- Єтот Любчєнко, дажє... страшєн - так нєнавідіт Росію і русскіх.
( Скан тексту: )
Арка́дій Пана́сович Лю́бченко (*19 березня 1899, Старий Животів, Київщина — †25 лютого 1945, Бад-Кісінґен Німеччина) — український письменник, редактор.
Народився 7 березня 1899 р. у с. Старо-Животові Уманської округи, закінчив церковнопарафіальну школу, потім гімназію.
1921–1922 рр. служив у Червоній армії.
З 1923 р. перебуває у Харкові, стає членом «Гарту», одним із фундаторів ВАПЛІТЕ, членом Пролітфронту. Активіст літературних об'єднань «Гарт», ВАПЛІТЕ, Пролітфронт. Друкується у журналах «Червоний шлях», «Життя і революція», «Вапліте».
У Харкові мешкав у будинку «Слово», у Києві — в будинку письменників Роліт.
У 1933 р. разом із Миколою Хвильовим мандрував селами України і бачив голодних людей.
З 1941, у окупованому німцями Харкові, був редактором газети «Нова Україна». У 1942 переїхав до Києва. Розчарований і хворий лікувався в клініці м. Києва, переїхав до Львова і там був заарештований гестапівцями.
З в'язниці вийшов тяжко хворим. З 1944 р. — в еміграції в Німеччині.
Помер після операції 25 лютого 1945 р. Похований у м. Бад-Кіссінгені (Німеччина).
Щоденник т. 1
Торонто, 1951
Видавництво “Нові Дні”
http://diasporiana.org.ua/memuari/7075-lyubchenko-a-shhodennik-t-1/
Події відбуваються у Харкові, в часи німецької окупації:
4.12.1941 р.
...вже місяць як взялися ми до газети, и вона і дочі не вийшли. Досі нема електрики, нема поди, а головне - німці тягли, ухилялсь під різними приводами.
Тепер ясно: на них дуже натискали росіяни, доводячи, що Харків - російське місто і що вони, мовляв, російські громадяни, просять категорично видавати тут російську газету. Але німці кінець кінцем донюхались, зважили як слід (ми теж на них увесь час натискали домагаючись української газети ) і дозволили нам газету під назвою "Нова Україна".
...Вчора до мене приходить у редакцію якійсь Філіпов, багато про себе починає говорити - філософ, мовляв, співробітник ВУАН (Української Академії Наук) і пише тепер працю про більшовиків.
- Українською мовою? - питаю його.
- Нєт, па русскі.
- Ну, то не треба.
- Как? Пачєму же? Пазвольтє? Із-за язика?
- Ну, коли б ви принесли, прикладом, у Петрограді, працю українською мовою, то у вас ії взяли б хіба?
- Нєт, но там вєдь язика украінскаго нє знают.
- А ми тут російської мови не знаємо. Розумієте? Не знаємо.
Він витріщив на мене очі, почервонів. Бачу - кипить, аж губи йому тремтять.
Зрештою, каже, що він шанує українську мову, що його мати - українка...
- А ви хто з національности?
- Я.. мнє всьо равно... бить рускім, ілі украінцем.
Тоді вже я скипів:
- Ви, значить інтернаціоналіст, а пишете (погано) про більшовиків? Ви не знаєте самі, хто ви! Сидите на двох стільцях, ходите дволиким Янусом. Ну, це, зрештою, справа ваша.
А наша справа: мати діло з одвертими людьми, які себе бодай трохі поважають
.
Він пішов. Потім переказували мені, що був дуже розгублений і на мене нарікав, казав:
- Єтот Любчєнко, дажє... страшєн - так нєнавідіт Росію і русскіх.
( Скан тексту: )
Арка́дій Пана́сович Лю́бченко (*19 березня 1899, Старий Животів, Київщина — †25 лютого 1945, Бад-Кісінґен Німеччина) — український письменник, редактор.
Народився 7 березня 1899 р. у с. Старо-Животові Уманської округи, закінчив церковнопарафіальну школу, потім гімназію.
1921–1922 рр. служив у Червоній армії.
З 1923 р. перебуває у Харкові, стає членом «Гарту», одним із фундаторів ВАПЛІТЕ, членом Пролітфронту. Активіст літературних об'єднань «Гарт», ВАПЛІТЕ, Пролітфронт. Друкується у журналах «Червоний шлях», «Життя і революція», «Вапліте».
У Харкові мешкав у будинку «Слово», у Києві — в будинку письменників Роліт.
У 1933 р. разом із Миколою Хвильовим мандрував селами України і бачив голодних людей.
З 1941, у окупованому німцями Харкові, був редактором газети «Нова Україна». У 1942 переїхав до Києва. Розчарований і хворий лікувався в клініці м. Києва, переїхав до Львова і там був заарештований гестапівцями.
З в'язниці вийшов тяжко хворим. З 1944 р. — в еміграції в Німеччині.
Помер після операції 25 лютого 1945 р. Похований у м. Бад-Кіссінгені (Німеччина).
Сегодня на редакционную почту "ИНФОРМЕРа" поступило сообщение от Валерия Таранова.
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}
