Майдан як «пам’ять форми»

[mysliwiec]

"Звідки воно все взялося в пасивних і асоціальних, як донедавна вважалося, українцях?

У мене є одне тестове запитання, яке заганяє в глухий кут непідготовлену аудиторію: скільки міст у нас історично мали Магдебурзьке право?
Зазвичай несміливо кажуть: два, три, п’ять…
Так от, виявляється, 228.
Ще раз: двісті двадцять вісім міст і містечок на території сучасної України колись мали систему міського самоврядування європейського зразка!
Ми до XVIII століття постійно жили в умовах правової держави, де працювали спершу Руська правда, потім Литовські статути. У сенсі громадсько-політичному наш народ довгий час перебував на досить прогресивній стадії розвитку порівняно з іншими європейцями.
Не слід ідеалізувати минуле, але варто прислухатися до себе й шукати у власній спадщині ті реперні точки, які допомагають відродитися в новій якості модерній політичній нації. Майдан висвітив їх стихійно, тепер треба усвідомити це відкриття.

Нині відгомін зимових подій відчувається хіба що в героїзмі на фронті, а ще в дивовижній ефективності волонтерського руху допомоги тому ж таки фронту.
Війна та очікування реформ згори трохи пригальмували подальше створення знизу інститутів громадянського суспільства. Але готовність до них є, вона нікуди не поділася.
За мінімально сприятливої кон’юнктури українці можуть швидко відродити Майдан – не в сенсі чергового вогнища опору, а в сенсі скарбниці соціального капіталу.
А, боронь Боже, за несприятливої – ну, ви розумієте, в сенсі вогнища так само".

Юрій Макаров, цитовано з Від Магдебурга до Майдану

Це при всьому тому, що останні майже 100 років, ті, кого влада призначала на ролі " інтелектуальної еліти" як горох об стіну розповідали нам про хуторський менталітет українців, котрі настількі нездарні об"еднатися, що "де 2 хохли там 3 гетьмани" (звісно на противагу " многовєковому абщинному коллєктівістскому сознанію вєлікороссов").
Тільки щось там, де ніби-то віками була вкорінена та абщінность (а насправді тотальна безвідповідальність чі тотальне добровільне перекладання відповідальности за свою долю на умовного "батька" (царя, генсека, Президента), тобто патерналізм, навіть натяку не проглядаеться на здібность до самоорганизації.

Comments

[evgknyaginin.livejournal.com]

К сожалению, сейчас в Украине даже Магдебургское право выглядит неосуществимой мечтой.

[mysliwiec.livejournal.com]

Надо иметь в виду, что всё что написано здесь, существует у нас одновременно и вот с этим: http://mysliwiec.livejournal.com/1839415.html

[euthanasepam.livejournal.com]

Є в індивідуальній психології певна кореляція між мовою, якою ти спілкуєшся з людьми, та внутрішнім відчуттям себе людиною певного характеру. Українська мова — це мова вільної людини. Нею дихаєш, а не викашлюєш. Отаке.