Майдан як «пам’ять форми»

[mysliwiec]

"Звідки воно все взялося в пасивних і асоціальних, як донедавна вважалося, українцях?

У мене є одне тестове запитання, яке заганяє в глухий кут непідготовлену аудиторію: скільки міст у нас історично мали Магдебурзьке право?
Зазвичай несміливо кажуть: два, три, п’ять…
Так от, виявляється, 228.
Ще раз: двісті двадцять вісім міст і містечок на території сучасної України колись мали систему міського самоврядування європейського зразка!
Ми до XVIII століття постійно жили в умовах правової держави, де працювали спершу Руська правда, потім Литовські статути. У сенсі громадсько-політичному наш народ довгий час перебував на досить прогресивній стадії розвитку порівняно з іншими європейцями.
Не слід ідеалізувати минуле, але варто прислухатися до себе й шукати у власній спадщині ті реперні точки, які допомагають відродитися в новій якості модерній політичній нації. Майдан висвітив їх стихійно, тепер треба усвідомити це відкриття.

Нині відгомін зимових подій відчувається хіба що в героїзмі на фронті, а ще в дивовижній ефективності волонтерського руху допомоги тому ж таки фронту.
Війна та очікування реформ згори трохи пригальмували подальше створення знизу інститутів громадянського суспільства. Але готовність до них є, вона нікуди не поділася.
За мінімально сприятливої кон’юнктури українці можуть швидко відродити Майдан – не в сенсі чергового вогнища опору, а в сенсі скарбниці соціального капіталу.
А, боронь Боже, за несприятливої – ну, ви розумієте, в сенсі вогнища так само".

Юрій Макаров, цитовано з Від Магдебурга до Майдану

Це при всьому тому, що останні майже 100 років, ті, кого влада призначала на ролі " інтелектуальної еліти" як горох об стіну розповідали нам про хуторський менталітет українців, котрі настількі нездарні об"еднатися, що "де 2 хохли там 3 гетьмани" (звісно на противагу " многовєковому абщинному коллєктівістскому сознанію вєлікороссов").
Тільки щось там, де ніби-то віками була вкорінена та абщінность (а насправді тотальна безвідповідальність чі тотальне добровільне перекладання відповідальности за свою долю на умовного "батька" (царя, генсека, Президента), тобто патерналізм, навіть натяку не проглядаеться на здібность до самоорганизації.

Comments

[evgknyaginin.livejournal.com]

К сожалению, сейчас в Украине даже Магдебургское право выглядит неосуществимой мечтой.

[mysliwiec.livejournal.com]

Надо иметь в виду, что всё что написано здесь, существует у нас одновременно и вот с этим: http://mysliwiec.livejournal.com/1839415.html

[euthanasepam.livejournal.com]

Є в індивідуальній психології певна кореляція між мовою, якою ти спілкуєшся з людьми, та внутрішнім відчуттям себе людиною певного характеру. Українська мова — це мова вільної людини. Нею дихаєш, а не викашлюєш. Отаке.

[(Anonymous)]

Ще раз: двісті двадцять вісім міст і містечок на території сучасної України колись мали систему міського самоврядування європейського зразка!

Вот именно - на территории Украины. Но УКРАИНЦЕВ-то в этих городах и местечках не было. В них жили поляки и евреи, некоторое количество немцев и армян, а украинцы жили в селах.

[mysliwiec.livejournal.com]

Так и совсем-совсем не было?



«ÐŸÐ¾ указу великого государя, – говорил Бутурлин, – велено в Киеве стрельцам жить с женами и детьми и дать им под дворы места и под пашни земли, чтоб стрельцы в Киеве от неприятельских безвестных приходов всегда были готовы; но в Киеве полковник и войт без твоего гетманского письма под стрелецкие дворы мест не дают, и стрельцы с женами и детьми живут по шалашам, и вы сами городу от неприятелей разоренье навести хотите, потому что стрельцы в Киеве без дворов жить не станут и побредут врознь, и если без ратных осадных людей что над Киевом учинится, и то будет от вас: так ты бы отписал в Киев поскорее, что места и земли велел отвести». Гетман отвечал: «Ð’ Киеве я давно не бывал; у кого и под городом отняты земли, от тех до сих пор хлопоты и плач великий, на чужих землях трудно поселить, это значит право нарушить». Тут писарь Выговский и есаул Ковалевский стали кричать: «ÐšÐ°Ðº это можно отнимать собственные стародавние места, которые даны церкви прежними князьями руськими и королями польскими, также собственные дома и земли козацкие и мещанские отнять и отдать стрельцам! Этим наведем на себя лютую беду! Ляхи у гетмана отняли стародавную маетность Субботову, и за эту кривду до сих пор кровь льется; в Киеве можно пробыть и без московских стрельцов, такими малыми людьми от неприятеля не оборониться». И отказали впрямь.


1701