mysliwiec

Ті хто пишуть про "генетичну схильність" росіян до того типу соціальної поведінки котрий ми бачимо сьогодні - дурні, що не розуміють як це працює.

Генетично карели і фіни - майже те саме, а північні і південні корейці повністю однакові, а подивіться яка різниця у поведінці і у способі життя.
Тут важливий тип соціально-культурної будови суспільства, котрий культивує певні типи поведінки, моральні цінності і так далі.
Плюс до всього, особливістю Росії є те, що на відміну від інших суспільств де багато чого грунтується і виросло з національних традицій, з національного шибу життя, тоді як на Расєє ми маємо наслідки державної багатостолітньої тотальної денаціоналізації основної маси різноетнічного населення країни.
Зазвичай, замість денацифікації, використовують евфемізм "русифікація" маючи на увазі асиміляцію, що термінологічно докорінно невірно, бо асиміляція дослівно це розчинення іншорідних домішок у однорідній етнічно великій народній масі, чого в Росії ніколи не було, тому що всі русскіє, це і є сукупність зденаціоналізованих до ступіню русскості нащадків різних корінних народів цієї імперії.

Для простої перевірки вірності цієї моєї тези достатньо попросити татарина, башкира, удмурта, комі, ерзю, мокшу, карела, марійця - окреслити на карті Росії їхні етнічні (національні) землі, де вони є автохтонами (корінними) і всі вони зроблять це.
А потім попросіть зробити те саме русского,- попросіть його показати на карті Росії кордони етнічних русскіх земель, кордони такої території, де споконвік (принаймні, як стверджують самі русскіє, останні 1000 років) живе корінний на тих землях "славянскій русскій народ" приблизно так само, як, на території України 1000 років тому жили пращури сьогоднішніх українців не змінюючи на чужу ні свою мову, ні культуру, і побачите результат, вірніше його відсутність.

А як саме денаціоналізація діє на мораль і загальний стан суспільства, я ліпше процитую видатного вченого:

"Всяка денаціоналізація зводиться до поганого виховання, до моральної недуги,
до неповного використання неявних способів спрймання, засвоєння чи ослаблення енергії думки,
до гидоти запустіння на місці витіснених, але нічим не замінених форм свідомості,
до ослаблення зв'язку підростаючих поколінь з дорослими, що замінюється лише кволим зв'язком із чужими,
до дезорганізації суспільства, аморальності, спідлення"
©
Олександр Потебня

Що власне, зараз в Росії ми і маємо і що визначає саме таку їх поведінку "en mass".

3(14) февраля 1764 года ЕкатеринаII назначила князя А.А.Вяземского генерал-прокурором сената и написала ему «секретнѣйшее наставленіе» о его главных обязанностях на этом посту.
В последнем, 9-м пункте этого наставления, написано так:


Малая Россія, Лифляндія и Финляндія суть провинціи, которыя правятся конфирмованными имъ привиллегіями, нарушить оныя отрѣшеніемъ всѣхъ вдругь весьма непристойно бъ было,
однакожъ и называть ихъ чужестранными и обходиться съ ними на такомъ же основаніи єсть больше, нежели ошибка, а можно назвать съ достовѣрностію глупостію.
Сіи провннціи, также и смоленскую, надлежитъ легчайшими способами привести къ тому, чтобъ онѣ обрусѣли и перестали бы глядѣть какъ волки къ лѣсу.
Къ тому приступъ весьма легкій, естьли разумные люди избраны будуть начальниками въ тѣхъ провинціяхъ;
когда же въ Малороссіи гетмана не будеть, то должно стараться, чтобъ вѣкъ и имя гетмановъ исчезло, не токмо бъ персона какая была произведена въ оное достоинство.



Собственноручное наставленіе Екатерины ІІ князю Вяземскому при вступленіе имъ въ должность генералъ-прокурора.
Сборникъ росскаго историческаго общества (СИРИО),
1871, т. 7, с. 345-348.

Моргулис пропустил 2 важных пункта:
1)
Китайские освободители расскажут русским, что на самом деле их земля, это искони китайская земля. Потому что в этом Залесском улусе Орды изначально правили назначенцы их китайского Хана, такие как выросший и воспитанный при ханском дворе кровный брат ханского сына Сартака Саш-Нев-Ский, который даже выглядел как нормальный хань (фото надгробного покрова с вытканным узкоглазым лицом Александра Невского есть в сети).
2)
Китайцы вернут русских к настоящей исконной Великой 5 000 летней китайской культуре и будут вы говорить не на этом своем колхозном эрзаце в котором даже нет своих слов не только для таких научных терминов как "тангенс" и "косинус", но и слова "унитаз".
Освободители восстановят историческую справедливость, признав, что пельмень (пель-нянь), самовар, балалайка и матрешка - все это пришло в Россию с Востока. И в русском нищем языке даже букв своих нет, потому что те которыми русские пользуется - все иностранные, придуманы Климентом Охридским в Болгарии, да и тех всего 32. Тогда как в Великом Китайском языке сотни тысяч иероглифов. А все эпигоны и раболепные подражатели западной недокультуре типа Пушкина-Толстоевского, пойдут на свалку истории.
И само собой, обучение во всех школах оновленной Росси будет только на Великом и Могучем китайском языке

* * *
"Для более яркого понимания ситуации представьте следующее:
на Россию напало некое мощное государство, на которое мы давно поглядывали с опаской. Например, Китай.( Read more... )

Мій пост з ЖЖ 27 березня 2012 року:

"Вишивата", це дуже падлюче слово придумане для того, щоби поставити українців на один ментальний щабель з імперцями *ocкaлями.

Вишиватнік - це ватнік (русскомірець, імперець, katcap) у вишиванці (мається на увазі, що оунліукраїномовний).

Але насправді жоден з навіть самих на 200 відсотків україномовнійших українців що ненавидять саме звучання російської мови від котрої їх зараз, під час війни з Росією, від котрої їх верне (російське "отвратітєльно отвращаєт") таким не є.
А огидна багатьом українцям сьогодні російська мова, огидна так само і з тих самих причин, з яких багатьом ідишемовним євреєям під час Другої Світової війни з Рейхом була огидна німецька мова з вуст іншого єврея, замісь природного для єврея ідишу (і так само незважаючи на те, що їх тодішня мова ідиш була досить подібна до німецької).

Тому, так само, як тоді євреям огидно було чути німецьку мову замісь ідишу від інших євреїв, так і сьогодні цілком нормальною психологічною реакцією багатьох етнічних українців є презирливе ставлення до тих інших етнічних українців, котрі, знаючи українську, замісь неї пишуть і розмовляють не нею, а мовою ворога - російською.

Але скільки б шарів вишиванок не було б одягнуто на такому кардинально мовно налаштованному українцеві, від того він ні на міліметр не стає ворогом України - тобто ватніком (російським імперцем, ненависником всього українського).

А термін "вишиватнік" як раз про це, про - мьі с вамі адной крові, просто адні із нас со знаком рєзус фактор плюс в касаваротках, а другіє с рєзус фактор мінус в вишиванках.
А то, что ми сєйчас воюєм, так мільіє бранятся, только тєшатся і бьет значіт любіт.

І вобщє, аткажитєсь вьі уже от етого свого нарєчія, можно ж УкрАіну любіть і на русском, продолжая комфортно находиться в єдином русском мєнтальном і культурному пространстве, с томіком Пушкіна под подушкой, а нє с брєхнёй Тараса.

Ось будинок,
котрий зруйнував Ванёк.

А це пожильці, що лишились,
Що у темному льосі спасались
В будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

А це весела птиця-синиця,
Що більше не веселиться
в будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

Це кіт,
що від вибухів зляканий плаче
і не розуміє, що все це значить,
в будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

Ось пес без хвоста,
Без очей, голови, живота і хребта,
Напевно в Раю він побачить Христа
В будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

А це корова безрога,
Що мукає й мукає, бідолаха убога
І краплями кров з молоком на дорогу,
до будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

А це сива бабця сувора,
Не бачить вона корову безрогу,
Не бачить вбитого пса без хвоста
Нявчащого дико не бачить кота
Не бачить замовкшую птицю-синицю,
Не бачить того, що у льосі твориться
В будинку,
Котрий зруйнував Ванёк.

Вона якось дивно на ганку лежить
І муха у ній на обличчі дзижчить.

Чи не вперше в житті я переклав вірш з російської.
Тільки змінив авторське "Джек" на "Ванёк".
Бо авторка в Росії мусить так писати (інакше їй за "Ваню" присудять статтю карного кодексу РФ),
а мені в України ці евфемістичні дулі в кишені ні до чого.

* * *
( Read more... )
©

Maria Remizova

26.03.2022

Сергей Бондаренко

Есть город, который я вижу во сне.
О, если б вы знали, как дорог
У Чёрного моря открывшийся мне
В цветущих акациях город.
У Чёрного моря!
Есть море, в котором я плыл и тонул,
И на берег вытащен, к счастью.
Есть воздух, который (Где воздух свободы) я в детстве вдохнул
И вдоволь не мог надышаться.
У Чёрного моря!

«У Чёрного моря» — песня, написанная в 1951 году поэтом Семёном Кирсановым и композитором Модестом Табачниковым специально для Леонида Утёсова.

* * *

Російське уявлення про Право:
«Зачем нужно, чтобы один из нас (Царь) стал выше всех и даже выше самого закона?
Затем, что закон - дерево; в законе слышит человек что-то жёсткое и небратское. С одним буквальным исполненьем закона не далеко уйдёшь...
для этого-то и нужна высшая милость, умягчающая закон, которая может явиться людям только в одной полномощной власти (стоящей выше закона).
Я убеждён в необходимости цензуры... »
© Пушкин
VS
Наше уявлення про Право:
“Право є володарем і над усіма громадянами, і над королем”. Себто саме право було сувереном, а король лише його охоронцем і частково інтерпретатором, утім, разом із представниками шляхетського загалу. Тож,... володар може наказувати не так, як хоче, а як йому наказує право.

* * *

Natalya Starchenko

На параді у 2016 році обіч мене двоє чоловіків взялися коротко з’ясовувати, кому має належати краще місце для огляду. Ну сценка як сценка, однак фраза, що прозвучала насамкінець цієї дрібної суперечки, цілком може бути прикладом відмінності українців від їхніх східних сусідів. “Це моя країна, де хочу, там і стою”, - підвів риску один із дискутантів. “У своєму праві”, - додала б я те, що вчувалося за цією фразою. Бо оте “маю право” ми уживаємо за різних обставин, не особливо рефлексуючи, а, як виявилося в останні двадцять днів, навіть перед озброєним ворогом.
Професор Варшавського університету Яцек Курчевський, досліджуючи зі своїми колегами в 2014 році рівень правосвідомості в історичній Галичині по обидва боки українсько-польського кордону, був здивований - готовність українців іти до суду в разі кривди перевищувала аналогічні показники у поляків. І це при тому станові судів, який у нас був. Бо важила не реальність навколо, а принципи.
В нашій історії є сторінка, яка ще донедавна в українському гранднаративі зображалася чи не виключно в чорних барвах, збігаючись чи не дослівно з російським імперським наративом, трансформованим практично без змін у путінську версію українського минулого.
( Read more... )
Перед війною ми розмовляли з Anton Martynov і Oleksandr Panasiuk про історію, українські традиції та книжки. Антон зауважив, що Путін робить із кожного українського президента українця. Я не погодилася, бо, це ми робимо їх українцями, а той, що не захотів ним ставати, змушений був тікати. Це ми прокреслюємо для них червоні лінії. І це наші голоси я чую у виступі президента Зеленського на пресконференції 3 березня, який говорить:
“Росіяни такі ж люди, як і українці, але вони бояться вийти на вулиці і сказати своєму президенту, як мені кажуть, коли люди незадоволені певними кроками. Вони підходять сюди, на Банкову, до Офісу, були демонстрації, вони кажуть, ми незадоволені... Це нормально, вони тебе обрали, щоб мати доступ до тебе”.
А водночас я впізнаю в тому, що відбувається сьогодні, голоси нашого минулого. Того минулого, яке імперіям потрібно було вилучити із нашої пам’яті. Бо це те “місце пам'яті”, де не було росії з її царями та президентами як помазанниками Божими, що стоять понад правом.
Це те “місце”, яке сформувало нас такими, якими ми сьогодні є. Бо іншого такого фундаменту в нашій історії просто немає.

Вони розповідають нам, що ми з ними один народ.

Замісь обличчя Петра 1-го, вставити обличчя вепса Путіна, мордвин Гундяєв (Кіріл) і так подібний до мордвина Нікона.
“Видех из уст змиевых, и из уст звериных, и из уст лживаго пророка, духи три нечистыя яка жабы исходящия”.

"Командир батальона «Восток» МВД ДНР Александр Ходаковский ответил на вопросы военкора «КП» Дмитрия Стешина о штурме Мариуполя".
Після 4-ї хвилини слухати про кадирівців:


https://youtu.be/-KMPDKB91xk

Ніяк не можу знайти відповіді - яке походження цього новітнього кцпського державного символізму, аналогу котрому ніколи не було в історії Залісся-Московії-Росімперії-СРСР-РФ?
Хто саме у Кремлі і головне навіщо, придумав маркувати бойові машини армії Росії що вторглися в Україну не своїми ісконними кириличними літерами,
а літерами ворожого Росії "Заходу", літерами латинської абетки?
Це щоби що?