mysliwiec

В'ячеслав Пономарчук

 

Свою картину "Запорожці" Ілля Рєпін писав одинадцять років -- з 1880-го по 1891-й. Він писав її, ретельно підбираючи обличчя і пози  персонажів та проробляючи в ескізах композицію. 
Зрештою в нього вийшла настільки переконлива і життєва картина, що ми ладні повірити, буцімто оці запорожці, моделями яких були художники, студенти, селяни, генерали, поляки, грек, татарин, росіянин та, звісно, українці, -- картина вийшла настільки переконливою, що ми ладні вірити, буцімто запорожці могли написати великому турецькому султану Мехмеду Четвертому, володарю чи не наймогутнішої на той час держави світу, листа, в якому б називали його шайтаном та самого чорта братом, а ще свинарем та блазнем.
 Вже не пригадаю хто, але влучно зауважив, що якби запорожці написали, а султан отримав такого листа, то він відкинув би всі справи, зібрав би свої війська від Алжиру до Азербайджану та від Угорщини до Ємену і ганявся би за запорожцями хоч до Північного полюсу, доки б не переловив усіх і не відправив на шибеницю.






Так шо Ілля Рєпін, нащадок українських козаків, був справді великим митцем, що приносив велику славу царській Росії, як  і колись до нього українці Гоголь та Чайковський.
Великий художник був людиною небідною, тому наприкінці дев'ятнадцятого століття купив під Санкт-Петербургом, у невеличкому фінському поселенні Куоккала, велику ділянку землі і побудував маєток "Пенати", в якому й прожив до кінця свого життя у 1930-му році. 
Коли владу в Росії захопили більшовики, Фінляндія змогла вибороти собі незалежність. Куоккала, а відповідно й "Пенати" -- опинилися на фінській території. І Рєпін, який ставився до більшовиків адекватно, тобто як до бандитів та горлорізів, повертатися у Совітську Росію не забажав.

Така зневага від всесвітньо визнаного художника дуже дратувала більшовицьких ватажків і вони всіляко намагалися переманити Рєпіна назад до Росії, обіцяючи йому визнання, місце професора, повернення частини майна, розкішне житло, автомобіль, гроші. 
Вмовляти Рєпіна їздили й делегація його учнів, і знайомі, і незнайомі посланці, йому писали листи вищі керівники Совєтського Союза. 
До Рєпіна відправляли навіть Корнєя Чуковського, який був близьким другом художника. До честі Чуковського варто зауважити, що повернувшись до Росії, він скрушно повідомив партійним начальникам, що "Ілля Юхимович навідріз відмовився". 
Але як стало відомо через багато років із опублікованих щоденників самого Рєпіна, насправді у Пенатах було так: "Приезжал Корней, советовал не возвращаться".

Зрештою, Ілля Рєпін так і залищився жити у Фінляндії. Залишився жити у Фінляндії і його син Юрій, якого більшовики також запрошували повернутися до Совєтів і привезти батька. А от один із двох синів Юрія вирішив таки повернутися -- і от що із цього вийшло.

Юрій Рєпін був художником, але досить посереднім. Художниками хотіли стати і двоє синів Юрія -- Гай (Георгій) та Дій (Дмітрій). Проте й вони вже не мали мистецького хисту. Гай поїхав вчитися на інженера у Прагу і провів життя у Чехії та Німеччині.

А молодший Дій спочатку став моряком і ходив на судах аж до Австралії. Але згодом він таки захотів стати художником, для чого вирішив вступити в Лєнінградський ІПІІ (Інстітут пролєтарского ізобразітєльного іскусства).
 Для цього він 1932-го року подав до совітського консульства прохання на отримання візи, але отримав відмову. Вважаючи це якимось непорозумінням, Дій на якийсь час відмовився від ідеї вступу до ІПІІ і спробував стати студентом французької Академії вишуканих мистецтв, але це йому не вдалося.

І тоді Дій вирішив таки вступити до ІПІІ, нелегально перетнувши фіно-совітський кордон та звернувшись у Лєнінграді до відомих совітських художників, колишніх учнів свого діда.
Кордон між Фінляндією та Совєтами тоді пролягав зовсім поруч з Пенатами по вузенькій річці Сестра. Дій перетнув річку 28 лютого 1935-го року. Вгадаєте, що сталося далі?
Так, сумно, але все відбувалося в найгірших традиціях тих років і тої країни. 

Дія відразу затримали прикордонники та передали у НКВД. 
Там Дій щиро розповів свою красиву романтичну історію про бажання вчитися, жити і працювати в країні усезагального людського братерства. 
Але чекісти професійно йому не повірили і викрили в ньому агента Братства Русской Правди, який мав на меті вбивство членів більшовицького уряду. 10 червня того ж таки року Дія засудили до розстрілу. Жодного зі звинувачень він не визнав.
Розстріляли Дія Рєпіна 6 серпня 1935 року, коли страна Совєтов святкувала чергову, дев'яносто першу, річницю народження його діда -- Іллі Рєпіна.

В 1937-му році ІПІІ присвоїли ім'я Іллі Рєпіна.
В 1939 році нащадки Іллі Рєпіна були змушені тікати зі свого родового гнізда в Куоккала через загрозу совітської агресії.
Агресія таки сталася -- і Куоккала стала територію Росії. В 1948 році кати онука перейменували селище на честь діда -- Рєпіно.
У 1991-му році Дій Рєпін, через відсутність складу злочину, був реабілітований посмертно.

От така от зворотна, моторошна та безрадісна, сторона "вєлікой русской культури" -- однієї зі складових  кривавого"русского міра".