Еклезіаст сибірською мовою

[mysliwiec]

Українцям треба знати, що коли років з 10 тому і раніше в Сибіру певні люди, (не буду тут називати призвища), почали займатися кодифікацією сибірської мови (живої розмовної мови що склалася в Сибіру з часів початку ії колонізаці Рос. імперієюї) ,ФСБ Росії побачило у цьому лінгвістичний сепаратизм і завдало по ним певних ударів (нищилися сайти, репресувалися автори).

Ярослав Золотарев

11 грудня 2019 р. ·

Экклезиаст на сибирском, нехило так получилось (не мой перевод, Оттораново):

1. Слова Еклесиаста, Давидиново сына, Еросалимсково царя.

2. Сполошенне сполохов, лекотал Еклесиаст, сполошенне сполохов, - всьо сполошенне!

3. Кака польга людю вот евонных трудов под сонечком?

4. Порода прохоит и прихоит, а земя вековечна.

5. Восхоит сонечко, и западат сонечко, и утекат к урыну, де восхоит.

6. Буран айдат на полдень, перейдат на полноч, кружитса, кружитса и айдат на свой елбан.

7. Все умки катятса до голоми, но голомя не переполнитса; вони катятса к урыну, искудова опеть катятса.

8. Все вешшы - в труде: никоим мерам людю всьо не перебаять, не перезырить и не переслухать.

9. Чо было, то и бут, чо деялось, то и бут деятьса, и нет ничо новово под сонечком.

10. Буват нечо, об чом люди брячют: "Зырь, ето ново", ан ето было в столеттях дотелева.

11. Не чурам старово, и не бут в перьодке чурать шшасново.

12. Я, Еклесиаст, бывшой израилской царь в Еросалиме;

13. И зачал копатьса в изученне знаннем тово, чо детса под небом, Бог дал людям ето азойно заделле, кабы наторились.

14. Виел я всьо чо детса под сонечком, и евон чо - всьо есь сполошенне и закопота духа!

15. Косой не изделатса турым, чо не изжыватса - то и не шшытатса.

16. Дакосе лекотал с моим серцом: вот я возматерилса и добыл знання боле всех, хто управлял Еросалимом, и мойо серцо виело дородно знання.

17. И зачал копатьса в изученне знання, безвуммя и дуроси: дозналса чо и ето - закопотка духа.

18. Ить во многих знаннях дородно печали, хто сугубит знанне, тот зою сугубит.

Comments

[ukurainajin]

Пригоди Золотарьова наче авантюрний роман. До окупації він кілька років мешкав у Криму. До України перебрався чи то справді через переслідування, чи то через шкідливий сибірський клімат, чи то через усе разом. За його словами, за весь час йому не вдалося отримати ані громадянства, ані навіть посвідки на постійне проживання. От не знаю, як йому так пощастило, адже в нас до війни чутки ходили про легкість натуралізації — а тут цілий підприємець, котрий навіть податки сплачував. Цирк на дроті.
В окупації він просидів рік. Залишатися далі ставало безглуздям, тож дочекавшись весни, він таки втік на материк. Проте через річне безвилазне сидіння він порушив умови перебування в Україні, а отже забиратися довелося назад до ерефії. Натомість виїхав він не так, як в'їхав, і тим порушив ще й правила перетину кордону. Якесь суцільне страждання…

[euthanasepam]

Оце б дати читати кацапам першого покоління, що прирікають своїх нащадків та поневіряння та довічну ганьбу.