![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
mysliwiec"Самая прекрасная выдуманная речь безобразит Историю,... которая не терпит вымыслов, изображая, что есть или было, а не что быть могло.
История (наша), говорят, наполнена ложью: скажем лучше, что в ней, как в деле человеческом, бывает примес лжи"...
Н.М. Карамзин. История государства Российского
5 листопада 2021 року в Одесі у дворі будинку №7 на вул. Буніна біля входу в підземний музей "Катакомби Кантакузена" відкрили пам'ятник каменярам що в катакомбах навколо міста і під самим містом, починаючи ще з тих часів, коли місто Хаджибей ще не було перейменоване на Одесу видобували камінь-черепашник, з котрого побудовано весь історичний центр Одеси, тобто - з 17-18-19 століть і до 1920 років 20-го століття.
І хоч вже давно документально доведено, що майже всі ці каменярі були українцями і частково молдаванами, автори проєкту свідомо спотворили візуальний образ цих каменярів, зобразивши їх такими, якими загал уявляє собі прастих рабочіх ісконі русскіх людей з радянських фільмів 30-60 років про робітничи клас.
І молодого в кєпочкє і особливо старшого алкаша - в шапці-ушанці.
Хоча, не за 5 хвилин готуючи цей проєкт, його керівник Максим Баранецький і виконавець - 55-річний скульптор аматор з Біляївки Олександр Ткаченко (почав займатися ландшафтною скульптурою лише 5 років тому), не могли не знати, що є фото кінця 19-початку 20 століть де видно як виглядали одеські каменярі і що у ті часи одеські каменярі саме так, як на пам'ятнику, одягатися ніяк не могли.
Бо вперше в Росії масово почали шити шапки такого крою лише після 1918 року - для армії Колчака (прототипом були монгольські малахаї і шапки скандинавів). І навіть коли пізніше Червона армія і собі запозичила ці шапки, початково і вони також називали їх "колчаковками". І лише згодом, поступово, у десятиліття з 30-х до 50-х років 20 століття, ця шапка в Росії "пішла у народ"і отримала усталену назву "шапка-ушанка".
P.S.
Як додаткове знущання сприймається тут певна схожість обличчя старого алкаша з покійним ватником і патологічним українофобом Олегом Губарем, котра тут також не випадкова. Бо саме за темами підказаними Губарем, в місцях вказаних Губарем, натхненний Губарем, цей скульптор раніше вирізьбив декілька фігур у стовбурах висохлих дерев, також у подвір'ях Одеси.
История (наша), говорят, наполнена ложью: скажем лучше, что в ней, как в деле человеческом, бывает примес лжи"...
Н.М. Карамзин. История государства Российского
5 листопада 2021 року в Одесі у дворі будинку №7 на вул. Буніна біля входу в підземний музей "Катакомби Кантакузена" відкрили пам'ятник каменярам що в катакомбах навколо міста і під самим містом, починаючи ще з тих часів, коли місто Хаджибей ще не було перейменоване на Одесу видобували камінь-черепашник, з котрого побудовано весь історичний центр Одеси, тобто - з 17-18-19 століть і до 1920 років 20-го століття.
І хоч вже давно документально доведено, що майже всі ці каменярі були українцями і частково молдаванами, автори проєкту свідомо спотворили візуальний образ цих каменярів, зобразивши їх такими, якими загал уявляє собі прастих рабочіх ісконі русскіх людей з радянських фільмів 30-60 років про робітничи клас.
І молодого в кєпочкє і особливо старшого алкаша - в шапці-ушанці.
Хоча, не за 5 хвилин готуючи цей проєкт, його керівник Максим Баранецький і виконавець - 55-річний скульптор аматор з Біляївки Олександр Ткаченко (почав займатися ландшафтною скульптурою лише 5 років тому), не могли не знати, що є фото кінця 19-початку 20 століть де видно як виглядали одеські каменярі і що у ті часи одеські каменярі саме так, як на пам'ятнику, одягатися ніяк не могли.
Бо вперше в Росії масово почали шити шапки такого крою лише після 1918 року - для армії Колчака (прототипом були монгольські малахаї і шапки скандинавів). І навіть коли пізніше Червона армія і собі запозичила ці шапки, початково і вони також називали їх "колчаковками". І лише згодом, поступово, у десятиліття з 30-х до 50-х років 20 століття, ця шапка в Росії "пішла у народ"і отримала усталену назву "шапка-ушанка".
P.S.
Як додаткове знущання сприймається тут певна схожість обличчя старого алкаша з покійним ватником і патологічним українофобом Олегом Губарем, котра тут також не випадкова. Бо саме за темами підказаними Губарем, в місцях вказаних Губарем, натхненний Губарем, цей скульптор раніше вирізьбив декілька фігур у стовбурах висохлих дерев, також у подвір'ях Одеси.
no subject
Date: 2021-11-07 02:27 pm (UTC)Да, как-то глупо вышло.
no subject
Date: 2021-11-07 03:16 pm (UTC)Это же не нечяянно, не случайно именно так все получилось. Сначала проект, потом поиск финансирования, потом воплощение, согласование с городской властью (памятник открывал лично мэр Одессы латентный ватник Труханов)
Такие проекты за пол часа, не подумавши, с бухты-барахты не делаются.
Кстати, пропитое лицо старика в ушанке не случайно похоже на лицо вот этого персонажа ватника и украинофоба https://culturemeter.od.ua/istorik-oleg-gubar-umer-v-bolnice-ot-koronavirusa-114084-2/
На одном из фото Олег Иосифович стоит возле ствола сухого дерева в котором скульптуру Пушкина вырезал по заказу Губаря тот самый скульптор, который изваял и этих каменотесов.
Узок круг образов Русского Мира.
no subject
Date: 2021-11-07 03:54 pm (UTC)