mysliwiec

1)
Рус. Вики:

Епископ Инноке́нтий (в миру Иван Кульчицкий, или Кульчинский; 1680 или 1682, Черниговская губерния — 27 ноября (8 декабря) 1731 под Иркутском) — епископ Православной Российской церкви; с 15 (26) января 1724 года Иркутский и Нерчинский, первый правящий православный епископ Восточной Сибири...

4 (15) июля 1720 года назначен начальником миссии в Китай[2]....
Был вынужден остановиться в Троице-Селенгинском монастыре в Бурятии, где пробыл в течение трёх лет. Написал несколько икон для Селенгинского монастыря. Открыл духовную школу в Селенгинске.
15 (26) января 1727 года Святейший синод определил ему быть епископом Иркутским и Нерчинским. Дата считается днём основания самостоятельной Иркутской епархии.
Управлял Иркутской и Нерчинской епархией в течение четырёх лет и трёх месяцев до своей смерти в 1731 году, проживая постоянно в Вознесенском монастыре близ Иркутска. Оказывал содействие 1-й камчатской экспедиции Витуса Беринга.
Преставился в Вознесенском монастыре {{сс3|27.11.1731}10 декабря} года и погребён под алтарём деревянной Тихвинской церкви Вознесенского монастыря.

( собственно про бурят ни пол слова)

2)
Укр. Вікі:

Єпископ Інокентій (в миру Іван Кульчицький (*1681, Чернігівщина — †27 листопада 1731, Іркутськ) — український православний діяч УПЦ. Єпископ Іркутський і Нерчинський, перший єпископ Східного Сибіру. Ректор Московської слов'яно-греко-латинської академії.

Місіонер у Бурятії та інших країнах Східного Сибіру. Майстер теологічних дискусій з ламаїстами.

9 лютого 1805 року зарахований до лику святих.

Майбутній святитель Інокентій народився в 1681 році в Чернігівському полку в сім'ї, що походила з старовинного шляхетського роду Кульчицьких. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії, яку закінчив в 1706 році...

З 5 травня 1722 року він єпископ Переяславський і призначений керівником місії в Китаї, але не був пропущений в Пекін китайськими єзуїтами. Тому Інокентій був змушений провести три роки в Селенгінську, де проповідував слово Боже і привертав в православну віру.

Прийнявших православ'я називав братами. Вони самі, не вміючи правильно вимовляти слово «брат», говорили «Бурат», що перетворилося на «бурят» — назва народності.
Для спілкування з ними Інокентій вивчив монгольську мову.

У березні 1725 указом Святійшого Синоду єпископ Інокентій Кульчицький спрямований в Вознесенський монастир. На прохання митрополита Тобольського і Сибірського Антонія Стаховського здійснював священицькі та дияконські хіротонії, а 15 січня 1727 року, з утворенням окремої Іркутської єпархії, став єпископом Іркутським і Нерчинським. Йому підпорядковувалися Іркутськ, Нерчинськ, Селенгінськ і Верхньоудинськ з повітами, в яких налічувалося 50 церков і 4 монастиря. У травні 1728 були приєднані Ілімськ і Діутськ з повітами. У 1733 році кількість храмів досягло 72, монастирів — 8.

Святителю доводилося багато боротися з дикими сибірськими норовами: розпустою, п'янством, бійками. Він заборонив відспівувати померлих від спиртного, вважаючи їх самогубцями, і був проти поховання їх на звичайному цвинтарі. Багатьох продовжував звертати в православну віру. Лама Лапсан, якому він довірив викладання буддизму в російсько-монгольській школі, заснованій в 1724 році митрополитом Антонієм Стаховським, після кончини Інокентія, прийняв хрещення сам і хрестив весь рід.

26 листопада 1731 святитель спочив та похоронений в Вознесенської обителі.