Апофеоз пострадянської двомовности: - "Я сєйчас міліцію пазаву"

[mysliwiec]

Якщо є бажання подивитися до чого може призвести двомовна політика - будь-ласка, зазирніть в бік моєї батьківщини - Беларусь.
Випадок.
 Підходжу на залізничному вокзалі до кіоску Белсаюздрук.
Питаю:
- Спадарыня, а ці ёсьць у вас асадка (кулькова ручка) на продаж?
Відповідь фєєрічна:
- Я сейчас милицию позову!

Comments

[mysliwiec.livejournal.com]

"перша вчителька не пробачить :))) "

Мені легше - бо у мне ніколи в житті не було ані вчителя, ані вчительки української мови.
Бо я ще в СРСР вчився в средній школі в Грузіїї де все було російською + як у кожній радянській середній школі іноземна (англійська) + 2 рази на тиждень грузинська мова.
Українську (ані граматику, ані орфографію) не вчив ні в якому учбовому закладі, жодного дня в житті.

Просто пишу як пишеться.

[bormoglotka.livejournal.com]

А батьки? Бо все йде саме з сімейних відносін. Коли моя мати ображалася з приводу "знову ВОЛОССЯ свої не прибрала!", чи "чому ти тут влаштувала якусь ЇДАЛЬНЮ!", чи моєму братові: "ти знову забруднився наче СЛЮСАР". Відверто вам скажу. Я довгий проміжок часу вважала, що мамо ці слова просто вигадала. І коли я вже дорослою жінкою в Києві побачила ці слова в рекламі, в друкованих засобах, на вивісках - це для мене був просто культурний шок.
Отже в кожного свій шлях до Її величності Української Мови...

[mysliwiec.livejournal.com]

Батьки вдома розмовляли між собою чі українською, чі іспанською.

А коли на вулиці було чути дзвіночок сміттєвозу, то бібця казала мені чі брату:
-Візьми відро, іди викінь басуру
(басура іспанською сміття).

А так як жили ми в Грузії, то на вулиці і від сусідів, я ще чув і грузинську.
Коли ми дітьми гралися у дворі нашого будинку і комусь треба було покликати батька, то грузинські діти кричали "мама" чі "маміко" (тато, татусю), російськй діти кричали "папа", а ми з братом кричали "тату".

Те що українська це українська, я знав, і тому ніколи не дивувався українським словам.