При упоминании имени Бандеры, крышу срывает в многих.

[mysliwiec]

То Кобзон "вспоминает", что прятался с мамой от местных донецких бандеровев в Донбассе в 1947 году, то Гордон отрицает решения Нюрнберга, называя Бандеру нацистом и прихвостнем нацистов.

"Журналист и депутат Киевсовета Дмитрий Гордон сказал изданию "ГОРДОН", что с некоторыми переименованиями "мы переходим из одной истерии в другую": если раньше улицы называли в честь коммунистических тиранов, убийц и идолов, то теперь – "в честь нацистов и их прихвостней".



Жил бы Гордон в России, заработал бы себе этим высказыванием тюремный срок.

Так как Нюрнбергский процесс ни Бандеру, ни УПА не осудил, то называя его "нацистским преступником" и "пособником фашистов", Гордон этим уже наговорил себе на три года тюрьмы в РФ.:

Федеральный закон о введении ответственности за реабилитацию нацизма от 5 мая 2014 г. N 128-ФЗ
Принят Государственной Думой 23 апреля 2014 года
Одобрен Советом Федерации 29 апреля 2014 года

Уголовный кодекс Российской Федерации дополнить статьёй "Статья 3541. Реабилитация нацизма":

1. Отрицание фактов, установленных приговором Международного военного трибунала,
...........................................................
совершенные публично, -
наказываются штрафом в размере до трехсот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до двух лет, либо принудительными работами на срок до трех лет, либо лишением свободы на тот же срок.

2. Те же деяния, совершенные лицом с использованием своего служебного положения или с использованием средств массовой информации, а равно с искусственным созданием доказательств обвинения, -
наказываются штрафом в размере от ста тысяч до пятисот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период от одного года до трех лет, либо принудительными работами на срок до пяти лет, либо лишением свободы на тот же срок с лишением права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью на срок до трех лет.


* * *
Подробнее о Бандере и Нюрнберге тут:

ВЕСЬ БАНДЕРА В ДОКУМЕНТАХ НЮРНБЕРГСКОГО ПРОЦЕССА

Comments

[mysliwiec.livejournal.com]

Гордон, як "человек русской культуры" не може вийти за ії межі.
Ось і всі "зносини"

[fantaamas.livejournal.com]

тобто корисний ідіот і за це нічого не має?

[mysliwiec.livejournal.com]

Подробиць не знаю.

[mvg1018.livejournal.com]

Він не ідіот і гешефт свій має, але має їого з русского культурного пространства, вчіть тупих хохлов жизні, в україномовному просторі з українським діскурсом йому, русскому інтеллегенту, місця нема.

[fantaamas.livejournal.com]

погоджусь, дуже підходячий опис. Мабуть його телевізійні студії працюють на російські гроші - думаю тут корінь треба шукати

[mvg1018.livejournal.com]

В нього і друковані видання є, а подивиться структуру його бізнесу, й хто і чим там володіє, було б не зайве.

[mvg1018.livejournal.com]

Тут, ще є варіант, Що якась впливова в його колі людина сказала — "Діма(або Мордехай), Бандера, це не та людина, яка потрібна новій Україні, ми повинні не дати українцям піти хибним шляхом націоналізму і українізації" і Діма хутко відпрацював тему.

[fantaamas.livejournal.com]

це ще паралельно з проросійським дійством у Польщі. З різних сторін атакують порозуміння поляків з українцями.

---Польські дослідники, "вивчаючи" події 1943 р. на Волині, не дуже поспішають з'ясовувати їхні причини. Точніше — для них причина одна: бандерівці, керуючись своєю людиноненависницькою націоналістичною ідеологією, винищували польське населення. Якщо це справжня причина, то хотілося б отримати відповідь на три запитання.

По-перше, з приходом німців на терени Волині влітку 1941 р. було організовано німецьку поліцію, куди пішли служити переважно українці. Серед них було чимало свідомих націоналістів, майбутніх воїнів і командирів УПА. Українські націоналісти сподівалися, що їм вдасться знайти спільну мову з німецькою владою, однак не склалося. Поляки ж опинилися тоді в ролі упослідженої меншини. Але українці, маючи помітну перевагу і навіть певну підтримку німецької влади, не вдавалися до переслідувань поляків — принаймні цього не було ні в 1941-му, ні в 1942-му. Переслідування поляків українськими націоналістами почалися влітку 1943 р., коли більшість українців пішла з німецької поліції, а їхнє місце зайняли поляки. Отже, чому українці, коли мали підтримку німців, поляків на Волині не чіпали, а переслідувати почали, коли втратили цю підтримку?

По-друге, Волинь не належала до регіонів, де були сильні позиції українських націоналістів. Набагато сильнішими були їхні позиції на Галичині. Проте на Галичині поляки не зазнавали таких переслідувань, як на Волині. Більше того — поляки з Волині втікали саме на "просяклу націоналізмом" Галичину. Чому?

І, нарешті, по-третє. Якщо українські бандерівці хотіли моноетнічної України, то вони мали б переслідувати не лише поляків, а й представників інших національних меншин. Про єврейське населення говорити не будемо. Воно концентрувалося переважно у волинських містах, які контролювалися німцями. Німці його ж і нищили. Але в сільській місцевості на Волині проживало чимало чехів. Були навіть чеські села. Проте якихось серйозних проблем із представниками цього народу в українських націоналістів не виникало. Чому?

Про це я неодноразово запитував польських "дослідників". Проте чітких відповідей не дочекався.

На жаль, у нашій літературі, де йдеться про переслідування поляків на Волині в 1943 р., часто пишуть, що їх спричиняли спогади про кривди, які заподіяли українцям поляки в міжвоєнний період. Власне, вони й штовхали українців до антипольських дій. Безперечно, такий чинник був. Але не він був основним.


Спрацювали й інші. Поляки, прийшовши в 1943 р. в німецьку поліцію на місце українців, почали разом із німцями здійснювати каральні акції проти корінного населення, зокрема винищувати "непокірні" села, які надавали підтримку УПА. Польські населені пункти нерідко ставали базами для проведення таких каральних акцій. Іноді в них організовувалися так звані пляцувкі — збройні осередки, які не лише захищали поляків, а й вчиняли напади на українців. Бо найкраща оборона — напад. А німецька окупаційна влада свідомо провокувала конфлікти між поляками й українцями. Керівник Райхкомісаріату Україна Еріх Кох казав: "Потрібно зробити все для того, щоб поляк при зустрічі з українцем хотів його вбити, щоб українець, побачивши поляка, теж палав бажанням його смерті". Є відомості про те, що німці умисно перевдягалися в цивільне й під виглядом УПА палили польські села. Наприклад, вважається, що так було спалено село Гута Стефанська. Провокації лише посилювали україно-польське протистояння. Крім того, волинські поляки в 1943 р. співпрацювали не лише з нацистами, а й з червоними партизанами, котрі воювали проти УПА. З'являлися на Волині й підрозділи Армії Крайової, які вбивали українців. Таким чином, польська волинська меншина, зокрема її провідники, зайняли вкрай ворожу позицію щодо українського руху опору. Спроби порозумітися результатів не дали. У такій ситуації українські партизани, які намагалися контролювати сільські терени Волині, не хотіли мати в своїх тилах польські бази. Тому й намагалися витіснити звідти поляків. Робилося це по-різному. Часто поляків попереджали, що нападуть на їхні села, якщо вони їх не покинуть. Тому багато людей переселилося в міста або на Галичину та в інші "безпечні" для них регіони. Однак частину польських сіл і їхнього населення було знищено.
....

[fantaamas.livejournal.com]

...

Поляків переслідували не лише бандерівці. Чимало польських сіл було спалено на волинському Поліссі, де були сильні позиції так званих бульбівців — прихильників Тараса Бульби-Боровця. У згадуваній книжці "Поєднання через важку пам'ять. Волинь 1943" часто в спогадах звучить думка, що поляків переслідували саме бульбівці. Правда, польські редактори відразу ж коментували: мовляв, під бульбівцями треба розуміти бандерівців. Але з пісні слова не викинеш. Отже, в 1943 р. поляки Волині налаштували проти себе не лише бандерівців, а й їхніх політичних опонентів.


Трагічні події 1943 р. мали комплекс причин. Їх, як на мене, добре з'ясував Бульба-Боровець в одній зі своїх статей. Ще в 1950 р. він писав: "Були випадки, де горіли польські оселі та католицькі церкви. Але чому поляки тут же не поставлять так само голосно іншого питання: де криється причина подібних заходів? Чому в той же час там не горіли, приміром, оселі чеських колоністів та їхні церкви, що стояли поруч осель польських колоністів?


…Бо чехи не пацифікували українців так, як це робили поляки за мирного часу. Бо чехи не мордували українців по кацетах так, як це робили поляки в Березі Картузькій. Чехи не вішали українців так, як їх вішали й катували по комісаріятах поляки. Чехи не розвалювали українських церков так, як це робили поляки на Холмщині. Під німецькою окупацією чехи не були "дольмечерами" в урядах Коха так, як це робили поляки, провокуючи всіма засобами українців. Чехи не були в 1943 році в "українській поліції" так, як поляки, коли українська поліція пішла в партизани. Чехи не були агентурою большевицьких партизан так, як це робили поляки. Чехи не палили українських осель і церков то з німцями, то з большевиками так, як це робили поляки".

"Волинська різанина" — проблема історична чи політична?

Тему почали розкручувати в середині 1990-х. Особливо це стало помітно за президентства екс-комуніста Олександра Квасневського. Робилося це ніби під благородним приводом — мовляв, треба вшанувати безневинно убієнних, поляки й українці мають порозумітися, зняти складні історичні питання, покаятися. Розкручування цього питання за часів Квасневського стало державною політикою.---
http://grzegorz-b.livejournal.com/1295337.html стаття велика, але варта уваги

[mvg1018.livejournal.com]

Дякую.