Entry tags:
Не пропала та грамота (сьогодні Івану Миколайчуку - 75)
СЬОГОДНІ ІВАНОВІ МИКОЛАЙЧУКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 75 РОКІВ

Це кадр з забороненого до Горбачовських часів у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.
Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.
А з часом розповів мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).
Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.
А наслідками могла бути - заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.
Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.

Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY


Це кадр з забороненого до Горбачовських часів у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.
Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.
А з часом розповів мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).
Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.
А наслідками могла бути - заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.
Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.

Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY

no subject
no subject
no subject
(Anonymous) 2016-06-16 05:53 am (UTC)(link)no subject
Этот фильмм быыл снят в 1972 году, но начали его показывать по ТВ только когда в стране началось "бешенство правды-матки"- при Горбачеве - во второй половине 80-х годов - в 86-89 годах
А в 83-м -, когда только в конце года помер Брежнев, это кино ни УТ-1, ни второй канал украинского ТВ, ни тем более никакое местное областное телевидение (а больше каналов в Украине не было) показать никак не могло.
Тем более в 84-м, при КГБисте Андропове, когда гайки закрутили ещё сильнее
(даже днем устраивали облавы в кинотеатрах - во время дневного сеанса подгоняли к кинотеатру пару автобусов, сеанс прерывали, всех зрителей отвозили в отделение милиции и выпускали только после того, как звонили каждому на работу и выясняли - почему он в рабочее время не на работе, а в кино).
no subject
no subject
От Леонід Биков, Осика, Балаян, Ільєнко, Мащенко вважали Миколайчука добрим режисером, і лише один
Бо як зімається кіно
А те, що відбувалося коли Міколайчку знімав "Вавілон 20", те, як йому не дозволяли це робити, як різали кіно по живому, як змушували замінити українські пісні і музику на москальські - це
no subject
no subject
no subject
Хоча он в Параджанова чомусь вийшло.