mysliwiec | Вопрос к идейно-русскоязычным патриотам Украины: Что именно вас во всем этом не устраивает?

Почему вы так упорно не хотите, чтобы вы и ваши дети жили в стране, где принят и работает вот этот закон?
С каким именно из этих пунктов и из каких принципиальных соображений, вы не можете согласиться?
Чего из нижеперечисленного вы категорически не хотите для Украины?

“Про українську мову”
ЗАКОН
Dz.U. Nr 90 poz. 999

Парламент України:

– врахувавши, що українська мова є основним елементом національного самовизначення та багатством національної культури,

– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з українською мовою була інструментом знищення народності,

– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,

– визнаючи, що українська культура є складовою частиною спільної, багатокультурної Європи, а збереження цієї культури та її розвиток є можливим лише шляхом захисту української мови,

– визнаючи захист української мови обов’язком всіх публічних органів та інституцій України та обов’язком всіх громадян України ухвалює цей закон.

Розділ 1
Загальні положення

Ст. 1. Положення закону стосуються:

1) захисту української мови;

2) використання української мови для реалізації публічних завдань;

3) використання української мови в обігу та під час виконання норм трудового права на території України.

Ст. 2. Закон не порушує:

1) норм закону про ставлення держави до церкви та інших віросповідань, зокрема, щодо здійснення обрядів та релігійних практик;

2) прав національних, етнічних меншин та спільнот, які використовують регіональні мови.

Ст. 3. 1. Захист української мови полягає, зокрема, у:

1) правильному використанні мови та вдосконаленню мовних здібностей користувачів та створенні умов для належного розвитку мови як інструменту спілкування;

2) протидії вульгаризації;

3) поширенні знань про неї та її значення для культури;

4) повазі до регіональних мов та діалектів, а також протидії їх зникненню;

5) поширенні української мови у світі;

6) підтримці навчання української мови в державі та за кордоном.

2. Захист української мови є обов’язком всіх органів публічної влади, а також інституцій та організацій, які беруть участь у публічному житті.

Ст. 4. Українська мова є державною мовою:

1) конституційних органів держави;

2) органів місцевого самоврядування та підлеглих їм інституцій у сфері виконання публічних завдань;

3) територіальних органів публічної адміністрації;

4) інституцій, покликаних виконувати публічні завдання;

5) органів, інституцій та урядів, підлеглих органам переліченим у п. 1 та п.3, покликаних для виконання завдань цих органів, а також державних органів юридичних осіб в обсязі виконання ними публічних завдань;

6) органів самоврядування іншого, ніж місцеве самоврядування та органів громадських організацій, професійних, організацій співвласників та інших суб’єктів, які виконують публічні завдання.

Парламент Польщі:

– врахувавши, що польська мова є основним елементом національного самовизначення та багатством національної культури,

– врахувавши історичний досвід, коли боротьба ворогів та окупантів з польською мовою була інструментом знищення народності,

– визнаючи необхідність захисту національної самобутності в процесі глобалізації,

– визнаючи, що польська культура є складовою частиною спільної, багатокультурної Європи, а збереження цієї культури та її розвиток є можливим лише шляхом захисту польської мови,

– визнаючи захист польської мови обов’язком всіх публічних органів та інституцій Польщі та обов’язком всіх громадян Польщі ухвалює цей закон.

Розділ 1
Загальні положення

Ст. 1. Положення закону стосуються:

1) захисту польської мови;

2) використання польської мови для реалізації публічних завдань;

3) використання польської мови в обігу та під час виконання норм трудового права на території Польщі.

Ст. 2. Закон не порушує:

1) норм закону про ставлення держави до костелу та інших віросповідань, зокрема, щодо здійснення обрядів та релігійних практик;

2) прав національних, етнічних меншин та спільнот, які використовують регіональні мови.

Ст. 3. 1. Захист польської мови полягає, зокрема, у:

1) правильному використанні мови та вдосконаленню мовних здібностей користувачів та створенні умов для належного розвитку мови як інструменту спілкування;

2) протидії вульгаризації;

3) поширенні знань про неї та її значення для культури;

4) повазі до регіональних мов та діалектів, а також протидії їх зникненню;

5) поширенні польської мови у світі;

6) підтримці навчання польської мови в державі та за кордоном.

2. Захист польської мови є обов’язком всіх органів публічної влади, а також інституцій та організацій, які беруть участь у публічному житті.

Ст. 4. Польська мова є державною мовою:

1) конституційних органів держави;

2) органів місцевого самоврядування та підлеглих їм інституцій у сфері виконання публічних завдань;

3) територіальних органів публічної адміністрації;

4) інституцій, покликаних виконувати публічні завдання;

5) органів, інституцій та урядів, підлеглих органам переліченим у п. 1 та п.3, покликаних для виконання завдань цих органів, а також державних органів юридичних осіб в обсязі виконання ними публічних завдань;

6) органів самоврядування іншого, ніж місцеве самоврядування та органів громадських організацій, професійних, організацій співвласників та інших суб’єктів, які виконують публічні завдання.

Закон Польської Республіки “Про польську мову”
від 7 жовтня 1999 р.
Dz.U. 1999 Nr 90 poz. 999