Одеса. Парк Шевченка. Те, що залишилося від "Зеленого театру".
Був збудований ще у 1936 році.
Діяв як відома в Одесі концертна площадка і при СРСР до війни, і при румунах під час війни, і знов при СРСР після війни і до самого кінця СРСР.
Влітку, під час кожнорічного " концертного чёсу" по курортам узбережжя Чорного моря, не гребували тут виступати найвідоміші попсовики радянського союзу на кшталт Пєсняров, чі Валєрія Леонтьєва.
Потім, у 2001 році, та частина пострадянської номенклатури+кгбісти+цеховики+злодії що стали до керма України і назвалися "політиками" і "представниками народу", продала цей театр комусь з тої частини пострадянської номенклатури+кгбістів+цеховиків+злодіїв що назвалися "бізнесменами", як для своїх, задешево - всього за 300 000 гривень.
На словах, ніби-то для будівництва дитячого центру, а насправді, все це багато років заростало джунглями в очікуванні слушного для будівництва на цьому місці багатоповерхового готелю моменту.
Слушного - в тому сенсі, що по закону, серед парку готель будувати взагалі не дозволяється, але, для своїх.... У слушний момент...
А покі що, цей представник того, пострадянського номенклатурно-кгбістсько-злодійского народу, котому все вже тут і належить, з панської ласки, дозволив волонтерам, аж до 1 жовтня, аж за символічні 1000 гривень на місяць, повирубувати там хащі, розгрісти завали, повиносити сміття, не дай Боже щось реставрувати (бо потім власник це всеодно знищить - "асвабадіт плащадку пад застройку"), а тільки проводити концерти, акції і лекції без комерційного зиску.
Во.

Ще декілька фото:





Фото звідси:
Був збудований ще у 1936 році.
Діяв як відома в Одесі концертна площадка і при СРСР до війни, і при румунах під час війни, і знов при СРСР після війни і до самого кінця СРСР.
Влітку, під час кожнорічного " концертного чёсу" по курортам узбережжя Чорного моря, не гребували тут виступати найвідоміші попсовики радянського союзу на кшталт Пєсняров, чі Валєрія Леонтьєва.
Потім, у 2001 році, та частина пострадянської номенклатури+кгбісти+цеховики+злодії що стали до керма України і назвалися "політиками" і "представниками народу", продала цей театр комусь з тої частини пострадянської номенклатури+кгбістів+цеховиків+злодіїв що назвалися "бізнесменами", як для своїх, задешево - всього за 300 000 гривень.
На словах, ніби-то для будівництва дитячого центру, а насправді, все це багато років заростало джунглями в очікуванні слушного для будівництва на цьому місці багатоповерхового готелю моменту.
Слушного - в тому сенсі, що по закону, серед парку готель будувати взагалі не дозволяється, але, для своїх.... У слушний момент...
А покі що, цей представник того, пострадянського номенклатурно-кгбістсько-злодійского народу, котому все вже тут і належить, з панської ласки, дозволив волонтерам, аж до 1 жовтня, аж за символічні 1000 гривень на місяць, повирубувати там хащі, розгрісти завали, повиносити сміття, не дай Боже щось реставрувати (бо потім власник це всеодно знищить - "асвабадіт плащадку пад застройку"), а тільки проводити концерти, акції і лекції без комерційного зиску.
Во.
Ще декілька фото:
Фото звідси:
no subject
Date: 2015-08-02 05:45 am (UTC)Русская поэзия родилась взрослой. Как Афина из головы Зевса, она возникла из духа Просвещения. У неё не было наивного периода – вот этих всех «лэ и ронделей, услаждавших слух королев». Первые слова, краеугольные камни здания русской культуры – не лепет, а твёрдые силлабы. «Мне грустно и легко, печаль моя светла». «На свете счастья нет, а есть покой и воля». «Устрой лишь так, чтобы тебя отныне недолго я ещё благодарил». С этого, повторим, НАЧАЛОСЬ. А дальше – час в ночи всемирного молчанья, и безумная душа, свершившая свой подвиг прежде тела, и день сгорел, как белая страница, и вот уже Время, Пространство, Число падают с чёрных небес.
Разумеется, отсутствие детства сказалось. В том числе и желанием его вернуть или вспомнить. Но увы, вспоминать было нечего. Даже фольклор – и тот практически весь выдуманный, авторский. Затянешь какое-нибудь «любо, братцы, любо» - а там просвечивает казённый шпамп: «из сочинения унтер-офицера Верёвкина для исполнения в корпусе».
no subject
Date: 2015-08-02 06:08 pm (UTC)16 век.
Идентификация тюрко-угро-фино-русского фольклорного разбойника Xudāyārа (Кудеяра) http://mysliwiec.livejournal.com/2267920.html
Данила Дефович, после того, как хлопнув дверью ушел из УРБы, сейчас в тоске тыняется по ЖЖ тех, кого он знал по УРБе.
В том числе и у меня.
Ищет русских. Например, в Одессе. Вот тут, в комментах:
- "удобрено Жидами", которые не знали русского языка. Потому что переезжали они сюда из мистечек центральной и западной Украины где они говорили на идиш, на украинском и на польском.
Потом, уже их (жидов, болгар украинцев, волохов...), русифицированные дети и составили костяк русской интеллигенции Одессы.
- Так как же они русифицировались? Совсем без русских? А Смирнов Валерий Павлович - он кто? Еврей, украинец или волох?
Мой ответ тут: http://mysliwiec.livejournal.com/2261750.html?view=comments
no subject
Date: 2015-08-02 06:28 pm (UTC)Иногда у них получается сочинить довольно стройные внутренне непротиворечивые теории, но столкновения с объективной реальностью они не выдерживают.