Так росіяни визнали, що ті двоє, є російським агентами.

Громадяни України Геннадій Афанасьєв та Юрій Солошенко (засуджених росіянами за прихильність до України) повернули додому.
Замісь них Україна віддала Росії працювавших проти Україїни на РФ, громадян України Олену Гліщинську і Віталія Діденко (Гліщинська перебувала в СІЗО Одеси, Діденко - в колонії в Рівненській області).
Хоча в Україні залишилися сидіти в СІЗО інші - громадяни РФ, але росіяни обміняли українців не на них...

Цим росіяни визнали, що ті двоє, є російським агентами.

Россиянам о зависимости. Наглядно.

А уже выкачанный вами из земли газ, можете закачать себе назад - откуда взяли.

Митрополит Онуфрий всё время недоволен Украиной. Не будь таким, как митрополит Онуфрий.

Митрополит Онуфрий любит Русский Мір.
Митрополит Онуфрий всё время недоволен Украиной. Не будь таким, как митрополит Онуфрий.

Не пропала та грамота (сьогодні Івану Миколайчуку - 75)

СЬОГОДНІ ІВАНОВІ МИКОЛАЙЧУКУ ВИПОВНИЛОСЯ Б 75 РОКІВ


Це кадр з забороненого  до Горбачовських часів  у СРСР, фільму ПРОПАЛА ГРАМОТА.

Наприкінці 70-х побачити цей фільм у кінотеатрах було неможливо, але на кіностудії Довженка у маленькіх переглядових залах звукоцеху, Миколайчук не раз неофіційно показував його своїм друзям.
Вперше тоді подвився це кіно і я.
Після першого перегляду стало цікаво - за що саме цей фільм заборонили.
Тож, після того як подивився разом з Миколайчуком це кіно разів з 5, і не знайшовши у ньому ніякої антирадянської крамоли крім того, що майже єдині на тотально україномовний фільм фрази російською - "нікак нєт і так точна", при великому бажанні доколупатися до слупу, можна сприйняти як кепкування.
Тож, я запитав у Миколайчука - з яким формулюванням радянська цензура заборонила фільм (за що)?
Іван відповів:
- За романтизацію козацької старовини.

А з часом розповів  мені історію з життя.
Під час знімання Пропалої Грамоти, знімальна група оселилася у готелі Полтави, звідки і виїзджала на зйомкі.
Ще в Київі гримери зробили двом головним героям - поголеним під козаків Миколайчукові і Стригуну перуки (щоб вони ходили в них поза зйомками не виділяючись серед містян своїми оселедцями, щоб не почувалися некомфортно).

Але - каже Миколайчук - на дворі літо, спека, ту перуку я так і не одягав.
Насунеш на оселедця кепочку, - і пішов з готелю в місто.
Але зайдеш щось перекусити в кафе чі їдальню, за столом, звісно, капелюха знімаєш.
І виявилось, що нас пасли товаріщі в штатском.
Тому що через деякий час, нас, діректора фільму, режисера, викликаєть до обкома партії.
Заходимо, а там в кабинеті крім партійних очільників області ще й КГБіст стоїть.
І починають нас шпетити:
- Ви що собі тут дозволяєте? У нас тут молодьожь і так подпадає под тлєтворньіє вліянія Заходу, под всякіх Бітлів з Ролінгстонами нерадянські патли собі поодпускали, а тут ще на нашу голову ви з своїми оселедцями по місту ходите.
Тут вас товаріщі з КГБ вже не раз в місті у такому вигляді задокументували.
А якщо наша совецкая молодь на вас подивившись і собі патлаті макітри поголять і комсомольці з оселедцямі по Полтаві почнуть виходжати?
Уявляєте що то буде?
Це ж українським буржуазним націоналізмом пахне!
Ще раз побачиво поза зьомками акторів в такому вигляді в місті, закриємо ваше кіно нахєр, і в Київ відповідна доповідна піде, зі всіма витікаючими для вас наслідками.

А наслідками могла бути -  заборона на професію, і то у ліпшому-найлегшому разі.



Пройшов час, і сьогодні, я, нечасто, але зустрічаю в Одесі і хлопців, і військвиків, і навіть школярів з оселедцями.



Ось таке з тих часів було відправлене невербальне послання, дійшла та грамота нащадкам - не встидатися свого оселедця.

https://youtu.be/58fue4pS2BY

Нахер, это туда.

Из всех возможных 360 градусов окружности, диапазон вариативности вектора направленности посыла "нахер", сузился до северо-востока.