![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Sep. 24th, 2014
Про мову і безпеку країни
Sep. 24th, 2014 10:15 pmOriginally posted by lj user dniprovska
Добрі люди кажуть, що мовне питання зараз не на часі. Кажуть, «нє надо нагнєтать – надо работать на общую цель». Навіть термін вигадали: «вишиватнікі» – для позначення недалеких пустопорожніх шароварних патріотів, які нічого не роблять для фронта і для пабєди, а тільки цвенькають на солов’їній мові, ще й інших підбивають «внася раскол в наше многонациональноє общество»…
Припустимо, є в нас люди, які не дуже розумно та толерантно пропагують українську мову і культуру. Є в нас орлиці з курячими мізками, є браві бандерівці з розбитими носами та інші персонажі, яких до процесу українізації краще не підпускати… Але їхній внесок у розкол українського соціуму є мізерним порівняно з тим, що роблять кремлівські пропагандони та донецькі ПРдони, котрі ділили Україну на три сорти по Дніпру та по Збручу і перетворювали південно-східні регіони на окремий культурний анклав, щоб легше було відсепаровувати від унітарного тіла держави. Та й самі судіть: не було б у нас такої кількості русскоязичних граждан – то розколоти наше суспільство було б набагато складніше.
Загалом існує два деструктивних підходи до мовного питання:
1. спроба українізувати південно-східні регіони одним махом, за одне покоління, що в принципі неможливо – на таке не спромоглася навіть Імперія, котра за сотні років так і не завершила русифікацію підкорених народів, хоча мала на порядок потужніші важелі впливу на населення, ніж демократична Українська Держава;
2. визнання факту двомовності українського соціуму нормою: «украінци разниє – і ето прекрасно, ми всє – гражданє одной страни, і культурно обогащаєм друг-друга». Насправді, нічого нормального і хорошого в цьому немає. Регіональне розмаїття є цінністю тільки тоді, коли воно є результатом спонтанного розвитку нації. Русскоязичіє південно-східних регіонів є наслідком підлеглого, колоніального становища України та систематичних утисків української мови й української ідентичності. Пишатися тим, що частина українців проміняла мову предків на мову колонізаторів і вважати це бозна-яким здобутком – значить себе не поважати.
( Read more... )
Добрі люди кажуть, що мовне питання зараз не на часі. Кажуть, «нє надо нагнєтать – надо работать на общую цель». Навіть термін вигадали: «вишиватнікі» – для позначення недалеких пустопорожніх шароварних патріотів, які нічого не роблять для фронта і для пабєди, а тільки цвенькають на солов’їній мові, ще й інших підбивають «внася раскол в наше многонациональноє общество»…
Припустимо, є в нас люди, які не дуже розумно та толерантно пропагують українську мову і культуру. Є в нас орлиці з курячими мізками, є браві бандерівці з розбитими носами та інші персонажі, яких до процесу українізації краще не підпускати… Але їхній внесок у розкол українського соціуму є мізерним порівняно з тим, що роблять кремлівські пропагандони та донецькі ПРдони, котрі ділили Україну на три сорти по Дніпру та по Збручу і перетворювали південно-східні регіони на окремий культурний анклав, щоб легше було відсепаровувати від унітарного тіла держави. Та й самі судіть: не було б у нас такої кількості русскоязичних граждан – то розколоти наше суспільство було б набагато складніше.
Загалом існує два деструктивних підходи до мовного питання:
1. спроба українізувати південно-східні регіони одним махом, за одне покоління, що в принципі неможливо – на таке не спромоглася навіть Імперія, котра за сотні років так і не завершила русифікацію підкорених народів, хоча мала на порядок потужніші важелі впливу на населення, ніж демократична Українська Держава;
2. визнання факту двомовності українського соціуму нормою: «украінци разниє – і ето прекрасно, ми всє – гражданє одной страни, і культурно обогащаєм друг-друга». Насправді, нічого нормального і хорошого в цьому немає. Регіональне розмаїття є цінністю тільки тоді, коли воно є результатом спонтанного розвитку нації. Русскоязичіє південно-східних регіонів є наслідком підлеглого, колоніального становища України та систематичних утисків української мови й української ідентичності. Пишатися тим, що частина українців проміняла мову предків на мову колонізаторів і вважати це бозна-яким здобутком – значить себе не поважати.
( Read more... )
Воспоминания о 17-ом годе ...
Sep. 24th, 2014 10:19 pm
Надысь вышел на Невский, освежиться.
Самая середина февраля! На улице морозно, зябко, но душа так и поет! Революция! Свобода! Свершилось!
Глядь - на кажном фонаре как гроздья люди на веревках понавешаны. На одном товарищи депутаты, на втором сенаторы, губернаторы, на третьем анаралы, золотые погоны так и блестят, ну а на четвертом - казаки, все как на подбор, дородные, с окладистыми бородами, висят, медальками позвякивают, лепота, во век на такую красоту не налюбуешься!
Дошел значит до Адмиралтейства, а на шпиле САМ висит, глаза остекленелые и на город смотрит, уф, жуть какая, аж мороз по коже, поспешно взгляд отвел, глядь - полковник молодой лежит на поребрике - картинно, голова навзничь, как будто кричит, за мной ребятушки, не посрамим царя и отечество! Да в сей момент его штыком и закололи, штык солдатский из груди торчит.
Вдруг за обшлагом мундиру у него сверкнуло что-то. Святые угодники! Айфон! Корпус золотой с брильянтами, подарок царский.
Оглянулся я - безлюдно, цоп Айфон и ноги. Вот думаю повезло, какая добыча, только таперича надобно грех свой замолить, как раз церква какая-то рядом наблюдается, однако кресты у нее спилили, в цвет-металлоптторг отволокли.
Сделал я значит крестное знамение, и тут же отпустило меня ...
***
Деда, деда, все ты врешь! Не было Айфонов в 1917-ом!
***
Ты что внучек! Были! В 1917 я еще не родился, это тебе про 2017 год рассказываю!
Отсюда
Пока ждем когда из Москвы русские люди типа Кобзонов, Леонтьевых, Соловьевых,Родниных, Задорновых и Вассерманов начнут шпынять иудеев фразой из заглавия поста,
* * *
Признание статуса "Гер Тошав" Главным Рабанутом
""" Новое время приподнесло нам новую социальную ситуацию, хорошо забытую со времен ТаНаХа:
-на еврейскую землю приехало большое количество смешанных семей или детей из смешанных семей.
Эти люди живут среди евреев, делают обрезание своим детям, дают им еврейские имена,
эти дети потом учатся в еврейских школах и служат в Армии Обороны Израиля.
Их родной язык — иврит!
Как можно их назвать «гоим», приравнивая к местному населению стран Рассеяния?!
К этим людям гораздо более применим ТаНаХический (именно ТаНаХический, а не hалахический, о котором поговорим ниже) термин «гер».
Тора использует это слово в отношении человека, который родился в одной стране и переехал жить в другую, т.е. иммигранта.
Так, например, Авраам после смерти Сары обращается к жителям этой земли: «Гер и осевший я среди вас» (Брейшит 23:4). Тора запрещает притеснять гера, пришедшего жить среди евреев: «И гера не притесняй и не угнетай его, ибо герами вы были в земле Египетской» (Шмот 22:20); «И когда будет жить у тебя гер в земле вашей, не притесняй его. Как местный житель среди вас гер, проживающий (ивр. “гар”) с вами» (Ваикра 19:33–34). Кроме того, Тора обязывает любить гера: «Люби его, как самого себя, ибо герами вы были в земле Египетской; Я Г-сподь, Б-г ваш» (там же). ""
- Эли Тальберг http://algart.net/ru/iskra/2008.09.15.html
Взял у abu-tir
поздравляю евреев с Рош Ха-Шана!
* * *
Признание статуса "Гер Тошав" Главным Рабанутом
""" Новое время приподнесло нам новую социальную ситуацию, хорошо забытую со времен ТаНаХа:
-на еврейскую землю приехало большое количество смешанных семей или детей из смешанных семей.
Эти люди живут среди евреев, делают обрезание своим детям, дают им еврейские имена,
эти дети потом учатся в еврейских школах и служат в Армии Обороны Израиля.
Их родной язык — иврит!
Как можно их назвать «гоим», приравнивая к местному населению стран Рассеяния?!
К этим людям гораздо более применим ТаНаХический (именно ТаНаХический, а не hалахический, о котором поговорим ниже) термин «гер».
Тора использует это слово в отношении человека, который родился в одной стране и переехал жить в другую, т.е. иммигранта.
Так, например, Авраам после смерти Сары обращается к жителям этой земли: «Гер и осевший я среди вас» (Брейшит 23:4). Тора запрещает притеснять гера, пришедшего жить среди евреев: «И гера не притесняй и не угнетай его, ибо герами вы были в земле Египетской» (Шмот 22:20); «И когда будет жить у тебя гер в земле вашей, не притесняй его. Как местный житель среди вас гер, проживающий (ивр. “гар”) с вами» (Ваикра 19:33–34). Кроме того, Тора обязывает любить гера: «Люби его, как самого себя, ибо герами вы были в земле Египетской; Я Г-сподь, Б-г ваш» (там же). ""
- Эли Тальберг http://algart.net/ru/iskra/2008.09.15.html
Взял у abu-tir