Русская культура создана в 18 веке образованными поляками и украинцами. У России не было просто образовательных центров. Украинцы учились в Кракове, Вильно потом ехали в Петербург.
Щевченко из Вильно, говорят, пешком дошел до Петербурга.
да только сам бетховен не знал, что это "украинская песня", и определяет как казачью (air cosaque). по-видимому, как типичный австрияк бетховен даже не знал о существовании украинцев, т.к. такое имя (с точки зрения австрияков) появилось в начале ХХ века (а он умер в 1827):
Данные переписи населения Австро-Венгрии на 1910 год. Die Nationalitäten Österreich-Ungarns 1910
RUTHENEN/UKRAINER nach magyarisch rutén, sie selbst nannten sich rusyny, seit Beginn des 20.Jahrhunderts Ukrainer По мадьярски - рутены, сами себя называют русины, с начала 20-го века - украинцы
а вот русские песни в этом цикле бетховена так и называются - air russe.
"Не всем русскоязычным известно, что выдающийся европейский композитор писал произведения по заказу сына гетмана Украины Кирилла Разумовского – Андрея, который в Австро-Венгрии был дипломатом",
Бетховен і Україна Відомі звернення Бетховена у своїй творчості до української народної пісні. Так у циклі «24 пісні різних народів» (1816), є обробка для голосу і фортепіанного тріо пісні «Їхав козак за Дунай». Є також варіації на основі цієї пісні, а також варіації на основі пісні «За городом качки пливуть» (1818)[1 3]. Л. Бетховен підтримував постійні стосунки з Андрієм Розумовським, який в Австро-Угорщині був дипломатом[1 4]. А. Розумовському присвячено 3 квартети (1806–1808), виступав у його салоні, знайомився з його бібліотекою, що зокрема містила видання українських народних пісень, партитури і клавіри творів українських композиторів, слухав виступи хорової капели графа, що складалась переважно з українських півчих. Квартет Розумовського став першим виконавцем присвячених йому творів[1].
Если что- Разумовские- до того как к их фамилии было для красоты слога и приличия добавлено "ский", были Розумами- козацкая шляхта.
Яків Романович і син його Григорій Розум († близько 1730) були реєстровими козаками козелецької сотні київського полку. Старший син Григорія Розумовського — Олексій Розумовський (1709–1771), згодом граф (з 1744), обер-еґермайстер і генерал-фельдмаршал (1756), був (з 1731) співаком придворної капели в Петербурзі й фаворитом царівни Єлисавети Петрівни, яка, ставши імператрицею, таємно одружилася з ним (1742). Завдяки цьому вся родина Розумовських та їх родичі й свояки дістали великі маєтки, посади і впливи в Російській Імперії. За підтримкою Олексія Розумовського, було відновлено гетьманство в Україні, й гетьманом став його брат Кирило Розумовський. Кирило Розумовський (*1728 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750–1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Був одружений з родичкою цариці — К. Наришкіною. З їх синів, старший — граф Олексій Розумовський (1748–1822), був міністром народної освіти (1810–1816), сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками і в своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий ботанічний сад і зібрав найбільшу в Імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віце-президентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім'я Перовських. Третій син гетьмана — Петро Розумовський (1751–1823), військовий та державний діяч Російської імперії, обер-камергер. Четвертий син — граф (з 1814 — князь, з 1815 — світліший князь) Андрій Розумовський (1752–1836), російський дипломат, був посланником у Неаполі (1777-84) і Швеції (1786-88), амбасадором в Австрії (1790-99, 1801-07) і керівником російської делегації на Віденському Конгресі (1814–1815); сам добрий скрипаль (член струнного квартету), був меценатом мистецтва, протектором і приятелем Бетховена (який присвятив Розумовському три струнні квартети, опус 59, а також 5 і 6 симфонії), знав Гайдна й Моцарта, зібрав картинну галерею й побудував у Відні, де постійно жив після відставки, кілька репрезентативних будов, на що витратив величезні кошти, чим спричинив занепад своїх маєтків в Україні, які потім перейшли до Скарбу. П'ятий син — Лев Розумовський (1757–1818), російський дипломат, військовик Російської імперії. Шостий син гетьмана, граф Григорій Розумовський (1759–1837), вчений мінералог, почесний член Російської Академії і багатьох європейський наукових товариств, оселився у Моравії, де діти його (від другого шлюбу, не визнаного в Росії) та їх нащадки створили австрійську лінію графів Розумовських, яка існує й досі (російська лінія Розумовських вигасла ще в другій чверті 19 ст.). Молодший син Іван Розумовський (1761–1802), військовик Російської імперії, генерал-майор, командир Малоросійського гренадерського полку.
Не касаясь Бетховена. Очень многое, что принадлежит разным национальным культурам бывшей Рос. Империи русские , считая это до сих пор "нормальным", называют русским. Что с одной стороны справедливо, т.к. "русское" это во многом солянка сборная. Нам от этого ни холодно ни жарко. Называйте как хотите.
"украинская" песня попала к Бетховену из "Собрания народных русских песен с их голосами" Львова-Прача (1806 г.), в этом сборнике она в разделе "малороссийские".
И сравните тексты (с точки зрения близости русскому): Львов-Прач: Современный украинский: Їхав козак за Дунай, Сказав: «Дiвчино, прощай!» Ти, конику вороненький, Неси та гуляй!
«Постiй, постiй, козаче, Твоя дiвчина плаче, Як ти мене покидаєш, - Тiльки подумай!»
Вийшла, ручки заломивши, I тяженько заплакавши: «Як ти мене покидаєш, - Тiльки подумай!»
«Бiлих ручок не ломай, Ясних очей не стирай, - Мене з вiйни iз славою К собi ожидай!»
«Не хочу я нiчого, Тiльки тебе одного, Ти будь здоров, мiй миленький, А все пропадай!»
Ваше предположение проистекает от недостаточной информированности о тогдашних украинских реалиях и контекстах, которое вы пытаетесь компенсирвать собственными предположениями- "а наверное было так". Вы знаете про многочисленные запреты печатать "малороссийские тексты" и печатать "мовою" ? Чтобы обойти эти запреты, украинский текст просто записывали в великороссийской транслитерации, и в результате из того факта, что в 1806 году украинский текст был записан не в современной украинской орфографии, вы делаете далекоидущий в своей ошибочности вывод. А если тот же текст "на слух" записать латинскими литерами? Тогда какая теория у вас появится?
Вот о таком вы читали::
«Якщо в західноєвропейських країнах пісня «Їхав козак за Дунай» поширювалася переважно з текстом і мелодією, близькою до оригіналу, то інша доля спіткала її у Болгарії та Угорщині. До Угорщини пісня замандрувала десь у середині ХІХ століття і в побуті зазнала докорінних змін. До української мелодії (яка залишилася незміненою) були створені зовсім нові слова, також у формі діалогу, але розмовляють не козак і дівчина, а дві пташки, з яких одна умовляє другу не відлітати і не покидати її. Пісня стала чисто ліричною. Зникли будь-які історичні та національні ознаки. Напевне, у ХІХ столітті вона стала популярною, коли була вміщена у шкільних пісенниках для юнацтва. Зовсім далеким від українського оригіналу є текст болгарської пісні на мелодію «Їхав козак за Дунай». Писемно засвідчено, що на одному з свят в Шумені 1855 року українці разом з болгарами охоче співали цю пісню українською мовою (Див.: Український календар. Варшава. 1969, с.116), а в 70-х роках (очевидно, 19 ст.) до неї уже було створено болгарський текст, в якому розповідається про ув’язнення турками болгарського патріарха. Пісня має назву «Заточение то на българският патриарх». Її ще й тепер можна почути у Болгарії (останній запис 1960 року), де послідовно дотримуються української мелодії. Є відомості, що пісню «Їхав козак за Дунай» співають у Румунії та Югославії (Тексти нових записів нам передав О.Мордвінцев)».
У меня сложилось впечатление, что вы предположили, что в те времена всё "украинское" попадало в Европу только посредством Рос. Империи. Тогда как на самом деле связь тогдашней элиты Украины с Европой существовала и напрямую. Даже никогда не изучавшему эту тему украинцу это ясно хотя бы потому, что множество заимствованных слов в украинском языке пришло оттуда в него не "после Петра" как в русском из немецкого и голландского, а напрямую другими путями и из других европейских языков. Сравните- галстух- краватка (первыми завязали шейные платки кроаты=хорваты при дворе Людовика), зонт- парасоля (испанское пара-соль- зонт от/для солнца, зонт от дождя- парагуа =от/для воды), парикмахерская- перкуарня (от перука=парик), и.т.д. Даже исчисление от Рождества Христова было в уже ходу в Гетьманщине задолго до указа Петра 1-го.
я ничего не обощала и не говорила обо всем украинском. но именно тот пример, который вы привели - песня, попавшая Бетховену, попала к нему именно "посредством Рос. Империи", из русского сборника, от русского дипломата. А то, что вы говорите о заимствованиях в украинский из европейских языков, иллюстрирует не то, как украинское попадало в Европу, а то, что европейское попадало на Украину (больше, чем во внутренние области России, что вполне естественно). (парасон 'зонт' известно и в русских говорах, на смоленщине)
Попробуйте опираясь ТОЛЬКО на русскоязычные источники обосновать откуда эта же украинская мелодия взялась у Доницетти. Хочу полюбоваться на результат :))
Ця пісня набула великої популярності в Росії і в Західній Європі, перекладена німецькою й французькою мовами. В добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Їх автори — такі популярні російські поети першої половини XIX ст., як О.Мерзляков та О.Сомов. Композитори та поети створювали все нові й нові варіації на теми української пісні: арія Лести в опері віденського композитора Ф.Кауера «Леста, дніпровська русалка» (1803), опера К.Кавоса «Козак-стихотворец» (1812), вірші юного О.Пушкіна «Козак», О.Дельвіга «Поляк», дивертисмент «Гуляння на Воробйових горах» С. Давидова (1816), варіації для скрипки з оркестром О. Аляб'єва (1818) варіації для фортепіано, опус 40 Карла Марії фон Вебера (1815) 1860 року, вмістивши у збірці «Старосвітський бандуриста» твір С.Климовського, М.Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі». У 1808 р. німецький композитор Х.Тідге був присутній на святі у Чорному лісі під Баден-Баденом, де місцева знать влаштувала «садове свято», в якому брали участь і гості з Росії. Почувши пісню про розлуку козака й дівчини, Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden» 1816 році за обробку пісні «Їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен. Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрію Розумовському Бетховен присвятив п'яту та шосту симфонії. На його замовлення написав 3 квартети (7-й, 8-й та 9-й струнні квартети), які отримали назву «квартети Розумовського». Син останнього гетьмана Кирила Розумовського, А.Розумовський мав сентимент до землі й культури своїх предків. Не без впливу Розумовського Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці пісня «Їхав козак за Дунай» оновилася; голос, який її виконує, зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі; притаманна оригіналові маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам. Вона відома в збірках Бетховена серед творів без номеру опусу (Werke ohne Opuszahl) WoO 158 #16 (Folksong Setting: «Schöne Minka, ich muß scheiden» (Ukrainian-Cossack) WoO 158a; #16 of 23 continental folk songs). До цієї пісні Бетховен звертався двічі. Вдруге варіації на мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» увійшли в опус 107 (десять варіацій народних пісень для фортепіано і флейти) під номером 7 у 1820 році.
Еще бы... >> Джордж Гершвин родился под именем Яков Гершовиц 26 сентября 1898 года в Нью-Йоркском районе Бруклин, в семье еврейских эмигрантов из Одессы.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
здорово!
Date: 2014-10-14 09:38 pm (UTC)Re: здорово!
Date: 2014-10-14 09:45 pm (UTC)уже это обсуждали
Date: 2014-10-14 09:50 pm (UTC)Щевченко из Вильно, говорят, пешком дошел до Петербурга.
Їхав козак за Дунай (обробка Л. ван Бетховена) / «Schöne Minka
Date: 2014-10-15 06:22 am (UTC)no subject
Date: 2014-10-15 08:51 pm (UTC)по-видимому, как типичный австрияк бетховен даже не знал о существовании украинцев, т.к. такое имя (с точки зрения австрияков) появилось в начале ХХ века (а он умер в 1827):
Данные переписи населения Австро-Венгрии на 1910 год.
Die Nationalitäten Österreich-Ungarns 1910
Nationalität Absolutzahl Prozent
Deutsche 12.006.521 23,36
Ungarn 10.056.315 19,57
Tschechen 6.442.133 12,54
Polen 4.976.804 9,68
Serben und Kroaten 4.380.891 8,52
Ruthenen (Ukrainer) 3.997.831 7,78
Rumänen 3.224.147 6,27
Slowaken 1.967.970 3,83
Slowenen 1.255.620 2,44
Italiener 768.422 1,50
Sonstige 2.313.569 4,51
Insgesamt 51.390.223 100,00
RUTHENEN/UKRAINER
nach magyarisch rutén, sie selbst nannten sich rusyny, seit Beginn des 20.Jahrhunderts Ukrainer
По мадьярски - рутены, сами себя называют русины, с начала 20-го века - украинцы
а вот русские песни в этом цикле бетховена так и называются - air russe.
:)))
Date: 2014-10-15 08:59 pm (UTC)Бетховен і Україна
Відомі звернення Бетховена у своїй творчості до української народної пісні. Так у циклі «24 пісні різних народів» (1816), є обробка для голосу і фортепіанного тріо пісні «Їхав козак за Дунай».
Є також варіації на основі цієї пісні, а також варіації на основі пісні «За городом качки пливуть» (1818)[1 3].
Л. Бетховен підтримував постійні стосунки з Андрієм Розумовським, який в Австро-Угорщині був дипломатом[1 4].
А. Розумовському присвячено 3 квартети (1806–1808), виступав у його салоні, знайомився з його бібліотекою, що зокрема містила видання українських народних пісень, партитури і клавіри творів українських композиторів, слухав виступи хорової капели графа, що складалась переважно з українських півчих.
Квартет Розумовського став першим виконавцем присвячених йому творів[1].
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B2%D1%96%D0%B3_%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%91%D0%B5%D1%82%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD
Если что- Разумовские- до того как к их фамилии было для красоты слога и приличия добавлено "ский", были Розумами- козацкая шляхта.
Яків Романович і син його Григорій Розум († близько 1730) були реєстровими козаками козелецької сотні київського полку.
Старший син Григорія Розумовського — Олексій Розумовський (1709–1771), згодом граф (з 1744), обер-еґермайстер і генерал-фельдмаршал (1756), був (з 1731) співаком придворної капели в Петербурзі й фаворитом царівни Єлисавети Петрівни, яка, ставши імператрицею, таємно одружилася з ним (1742). Завдяки цьому вся родина Розумовських та їх родичі й свояки дістали великі маєтки, посади і впливи в Російській Імперії. За підтримкою Олексія Розумовського, було відновлено гетьманство в Україні, й гетьманом став його брат Кирило Розумовський.
Кирило Розумовський (*1728 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України (1750–1764), граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук. Був одружений з родичкою цариці — К. Наришкіною.
З їх синів, старший — граф Олексій Розумовський (1748–1822), був міністром народної освіти (1810–1816), сприяв поширенню мережі початкових шкіл та гімназій, дбав про поліпшення методів навчання, цікавився особливо природничими науками і в своєму підмосковному маєтку — с. Горенках створив великий ботанічний сад і зібрав найбільшу в Імперії бібліотеку з природознавства; разом з тим він був містиком і масоном та віце-президентом Російського Біблійного Товариства. Його нешлюбні діти дістали ім'я Перовських.
Третій син гетьмана — Петро Розумовський (1751–1823), військовий та державний діяч Російської імперії, обер-камергер.
Четвертий син — граф (з 1814 — князь, з 1815 — світліший князь) Андрій Розумовський (1752–1836), російський дипломат, був посланником у Неаполі (1777-84) і Швеції (1786-88), амбасадором в Австрії (1790-99, 1801-07) і керівником російської делегації на Віденському Конгресі (1814–1815); сам добрий скрипаль (член струнного квартету), був меценатом мистецтва, протектором і приятелем Бетховена (який присвятив Розумовському три струнні квартети, опус 59, а також 5 і 6 симфонії), знав Гайдна й Моцарта, зібрав картинну галерею й побудував у Відні, де постійно жив після відставки, кілька репрезентативних будов, на що витратив величезні кошти, чим спричинив занепад своїх маєтків в Україні, які потім перейшли до Скарбу.
П'ятий син — Лев Розумовський (1757–1818), російський дипломат, військовик Російської імперії.
Шостий син гетьмана, граф Григорій Розумовський (1759–1837), вчений мінералог, почесний член Російської Академії і багатьох європейський наукових товариств, оселився у Моравії, де діти його (від другого шлюбу, не визнаного в Росії) та їх нащадки створили австрійську лінію графів Розумовських, яка існує й досі (російська лінія Розумовських вигасла ще в другій чверті 19 ст.).
Молодший син Іван Розумовський (1761–1802), військовик Російської імперії, генерал-майор, командир Малоросійського гренадерського полку.
Re: :)))
Date: 2014-10-15 10:02 pm (UTC)разумовский - русский дипломат в вене.
а эти квартеты уже почти 200 лет нормальные люди называют русскими.
Re: :)))
Date: 2014-10-15 11:06 pm (UTC)Очень многое, что принадлежит разным национальным культурам бывшей Рос. Империи русские , считая это до сих пор "нормальным", называют русским.
Что с одной стороны справедливо, т.к. "русское" это во многом солянка сборная.
Нам от этого ни холодно ни жарко.
Называйте как хотите.
Re: :)))
Date: 2014-10-16 08:57 am (UTC)no subject
Date: 2014-10-15 09:29 pm (UTC)И сравните тексты (с точки зрения близости русскому):
Львов-Прач:
Современный украинский:
Їхав козак за Дунай,
Сказав: «Дiвчино, прощай!»
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!
«Постiй, постiй, козаче,
Твоя дiвчина плаче,
Як ти мене покидаєш, -
Тiльки подумай!»
Вийшла, ручки заломивши,
I тяженько заплакавши:
«Як ти мене покидаєш, -
Тiльки подумай!»
«Бiлих ручок не ломай,
Ясних очей не стирай, -
Мене з вiйни iз славою
К собi ожидай!»
«Не хочу я нiчого,
Тiльки тебе одного,
Ти будь здоров, мiй миленький,
А все пропадай!»
no subject
Date: 2014-10-15 10:07 pm (UTC)Вы знаете про многочисленные запреты печатать "малороссийские тексты" и печатать "мовою" ?
Чтобы обойти эти запреты, украинский текст просто записывали в великороссийской транслитерации, и в результате из того факта, что в 1806 году украинский текст был записан не в современной украинской орфографии, вы делаете далекоидущий в своей ошибочности вывод.
А если тот же текст "на слух" записать латинскими литерами?
Тогда какая теория у вас появится?
Вот о таком вы читали::
«Якщо в західноєвропейських країнах пісня «Їхав козак за Дунай» поширювалася переважно з текстом і мелодією, близькою до оригіналу, то інша доля спіткала її у Болгарії та Угорщині.
До Угорщини пісня замандрувала десь у середині ХІХ століття і в побуті зазнала докорінних змін. До української мелодії (яка залишилася незміненою) були створені зовсім нові слова, також у формі діалогу, але розмовляють не козак і дівчина, а дві пташки, з яких одна умовляє другу не відлітати і не покидати її. Пісня стала чисто ліричною. Зникли будь-які історичні та національні ознаки.
Напевне, у ХІХ столітті вона стала популярною, коли була вміщена у шкільних пісенниках для юнацтва.
Зовсім далеким від українського оригіналу є текст болгарської пісні на мелодію «Їхав козак за Дунай». Писемно засвідчено, що на одному з свят в Шумені 1855 року українці разом з болгарами охоче співали цю пісню українською мовою (Див.: Український календар. Варшава. 1969, с.116), а в 70-х роках (очевидно, 19 ст.) до неї уже було створено болгарський текст, в якому розповідається про ув’язнення турками болгарського патріарха. Пісня має назву «Заточение то на българският патриарх». Її ще й тепер можна почути у Болгарії (останній запис 1960 року), де послідовно дотримуються української мелодії.
Є відомості, що пісню «Їхав козак за Дунай» співають у Румунії та Югославії (Тексти нових записів нам передав О.Мордвінцев)».
no subject
Date: 2014-10-15 10:10 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-15 10:59 pm (UTC)Тогда как на самом деле связь тогдашней элиты Украины с Европой существовала и напрямую. Даже никогда не изучавшему эту тему украинцу это ясно хотя бы потому, что множество заимствованных слов в украинском языке пришло оттуда в него не "после Петра" как в русском из немецкого и голландского, а напрямую другими путями и из других европейских языков.
Сравните- галстух- краватка (первыми завязали шейные платки кроаты=хорваты при дворе Людовика), зонт- парасоля (испанское пара-соль- зонт от/для солнца, зонт от дождя- парагуа =от/для воды), парикмахерская- перкуарня (от перука=парик), и.т.д.
Даже исчисление от Рождества Христова было в уже ходу в Гетьманщине задолго до указа Петра 1-го.
no subject
Date: 2014-10-16 08:48 am (UTC)А то, что вы говорите о заимствованиях в украинский из европейских языков, иллюстрирует не то, как украинское попадало в Европу, а то, что европейское попадало на Украину (больше, чем во внутренние области России, что вполне естественно).
(парасон 'зонт' известно и в русских говорах, на смоленщине)
русские говоры?
Date: 2014-10-21 09:56 pm (UTC)Re: русские говоры?
Date: 2014-10-21 10:24 pm (UTC)Re: русские говоры?
Date: 2014-10-22 01:04 pm (UTC)no subject
Date: 2014-10-15 10:29 pm (UTC)Хочу полюбоваться на результат :))
. Увертюра к опере «Восемь месяцев за два часа, или Ссыльные в Сибири»
Overture from opera "Gli esiliati in Siberia"
https://www.youtube.com/watch?v=7W_-fkvYlg0#t=20
ВОт ещё одна песня написанная под влиянием мелодии "Їхав козак за Дунай", https://ru.wikipedia.org/wiki/Hej,_soko%C5%82y
А вот и сам автор :
Семе́н Климо́вський — козак Харківського полку, філософ, поет, автор пісні «Їхав козак за Дунай».
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD_%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9
Ця пісня набула великої популярності в Росії і в Західній Європі, перекладена німецькою й французькою мовами. В добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Їх автори — такі популярні російські поети першої половини XIX ст., як О.Мерзляков та О.Сомов. Композитори та поети створювали все нові й нові варіації на теми української пісні:
арія Лести в опері віденського композитора Ф.Кауера «Леста, дніпровська русалка» (1803),
опера К.Кавоса «Козак-стихотворец» (1812),
вірші юного О.Пушкіна «Козак»,
О.Дельвіга «Поляк»,
дивертисмент «Гуляння на Воробйових горах» С. Давидова (1816),
варіації для скрипки з оркестром О. Аляб'єва (1818)
варіації для фортепіано, опус 40 Карла Марії фон Вебера (1815)
1860 року, вмістивши у збірці «Старосвітський бандуриста» твір С.Климовського, М.Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі».
У 1808 р. німецький композитор Х.Тідге був присутній на святі у Чорному лісі під Баден-Баденом, де місцева знать влаштувала «садове свято», в якому брали участь і гості з Росії. Почувши пісню про розлуку козака й дівчини, Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden»
1816 році за обробку пісні «Їхав козак за Дунай» узявся сам Бетховен. Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрію Розумовському Бетховен присвятив п'яту та шосту симфонії. На його замовлення написав 3 квартети (7-й, 8-й та 9-й струнні квартети), які отримали назву «квартети Розумовського».
Син останнього гетьмана Кирила Розумовського, А.Розумовський мав сентимент до землі й культури своїх предків. Не без впливу Розумовського Бетховен зацікавився українським музичним фольклором. В його обробці пісня «Їхав козак за Дунай» оновилася; голос, який її виконує, зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі; притаманна оригіналові маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам. Вона відома в збірках Бетховена серед творів без номеру опусу (Werke ohne Opuszahl) WoO 158 #16 (Folksong Setting: «Schöne Minka, ich muß scheiden» (Ukrainian-Cossack) WoO 158a; #16 of 23 continental folk songs). До цієї пісні Бетховен звертався двічі. Вдруге варіації на мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» увійшли в опус 107 (десять варіацій народних пісень для фортепіано і флейти) під номером 7 у 1820 році.
no subject
Date: 2014-10-16 02:06 pm (UTC)Украинская народная колыбельная "Ой, ходить сон коло вікон"
no subject
Date: 2014-10-16 02:08 pm (UTC)no subject
Date: 2016-01-16 03:54 pm (UTC)>> Джордж Гершвин родился под именем Яков Гершовиц 26 сентября 1898 года в Нью-Йоркском районе Бруклин, в семье еврейских эмигрантов из Одессы.
no subject
Date: 2016-01-16 08:26 pm (UTC)