Мова одеситів 170 років тому Рівно 170 років тому в «Одесском вестнике» було вміщено статтю філолога, викладача Рішельєвського ліцею Костянтина Петровича Зеленецького (1812 – 1858 рр.) «О русском языке в Одессе». Напередодні написання статті К. Зеленецький кулька років перебував в Москві (він туди був надісланий коштом ліцею для здобуття ступеня кандидата філології та підготовки до отримання ступеня магістра), де він міг ознайомитися зі справжньою російською народною мовою. Вміщуємо нижче уривки зі вказаної статті. В цілому стаття свідчила, що мова Одеси (навіть чиновників, на що особливо вказував К. Зеленецький) була принаймні «напівукраїнською», тобто тим, що зараз зветься «суржиком», й мало відрізнялася від мови інших міст Наддніпрянщини. Характерною є і примітка тодішнього редактора «Одесского вестника», нащадка старшинського козацького роду Гетьманщини Олександра Григоровича Тройницького, яка подається після тексту статті. Стаття К. Зеленецького мусила звернути увагу одеситів на «неправильність» їхньої мови. Деякі автори вважали, що саме К. Зеленецький своєю діяльністю сприяв «виправленню», тобто русифікації «одеської мови». Однак явні українізми залишилися в тут і пізніше. Їх в якості «родзинок» мови одеситів вміщували в свої твори В. Дорошевич, І. Бабель, І. Ільф та Є. Петров, О. Козачинський та ін.
«О русском языке в Одессе Весьма понятно, почему многие, собственно великороссияне, приезжая в Одессу, находят здесь разные особенности в употреблении нашего отечественного языка, которые противоречат его основным правилам и условиям. Причина этого заключается в разностихийности населения не только Одессы, но и всего Новороссийского края… Из сих-то разностихйных начал составилась масса новороссийского заселения. Должно заметить, что в образовании этой массы, особенно в городах, основанием во всех отношениях послужил перевес великорусского начала, в деревнях же и селах – начала малороссийского; так что многие из великороссиян, живущих между малороссиянами, хотя сохранили свою национальность, но приняли от сих последних многие выражения.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
Re: Re: Re: Хорошая карта
Date: 2016-07-24 11:07 pm (UTC)Рівно 170 років тому в «Одесском вестнике» було вміщено статтю філолога, викладача Рішельєвського ліцею Костянтина Петровича Зеленецького (1812 – 1858 рр.) «О русском языке в Одессе». Напередодні написання статті К. Зеленецький кулька років перебував в Москві (він туди був надісланий коштом ліцею для здобуття ступеня кандидата філології та підготовки до отримання ступеня магістра), де він міг ознайомитися зі справжньою російською народною мовою.
Вміщуємо нижче уривки зі вказаної статті. В цілому стаття свідчила, що мова Одеси (навіть чиновників, на що особливо вказував К. Зеленецький) була принаймні «напівукраїнською», тобто тим, що зараз зветься «суржиком», й мало відрізнялася від мови інших міст Наддніпрянщини. Характерною є і примітка тодішнього редактора «Одесского вестника», нащадка старшинського козацького роду Гетьманщини Олександра Григоровича Тройницького, яка подається після тексту статті.
Стаття К. Зеленецького мусила звернути увагу одеситів на «неправильність» їхньої мови. Деякі автори вважали, що саме К. Зеленецький своєю діяльністю сприяв «виправленню», тобто русифікації «одеської мови». Однак явні українізми залишилися в тут і пізніше. Їх в якості «родзинок» мови одеситів вміщували в свої твори В. Дорошевич, І. Бабель, І. Ільф та Є. Петров, О. Козачинський та ін.
«О русском языке в Одессе
Весьма понятно, почему многие, собственно великороссияне, приезжая в Одессу, находят здесь разные особенности в употреблении нашего отечественного языка, которые противоречат его основным правилам и условиям. Причина этого заключается в разностихийности населения не только Одессы, но и всего Новороссийского края…
Из сих-то разностихйных начал составилась масса новороссийского заселения. Должно заметить, что в образовании этой массы, особенно в городах, основанием во всех отношениях послужил перевес великорусского начала, в деревнях же и селах – начала малороссийского; так что многие из великороссиян, живущих между малороссиянами, хотя сохранили свою национальность, но приняли от сих последних многие выражения.