Entry tags:
В Україні практично немає сильних, красивих, яскравих пісень про боротьбу з хвашизмом
Недавно одна моя френдеса писала про жах, який у неї викликає рядок з пісні Окуджави:
«И значит нам нужна одна победа, одна на всех - мы за ценой не постоим».
У совєцьких піснях взагалі можна знайти не одну жахливу річ. Ось, наприклад, куплет пісні з кіна про офіцерів:
От героев былых времен
Не осталось порой имен.
Те, кто приняли смертный бой,
Стали просто землей и травой...
І це не якісь там «врємєнабилінниє», дописемна епоха – це 20 сторіччя.
Чверть віку пройшло, ще жива маса учасників і очевидців подій, а від героїв (!) навіть імен не лишилося, все бильйом поросло.
Та, власне, яка різниця, як звали тих, хто бралбєрлін – русскіє баби народять нових безіменних героїв, яких с путі нєсвєрнуть. І вони й досі тупо пруть цим путьом, і лягають у ДоМбаську землю солдатами номер п’ять і шість, чи їдуть кудись складені штабелями для захоронєнія у братських фурах… Бо виросли на отаких от ґєроічєскіх пєснях, які чудово накладаються на ментальну матрицю русскіх.
Події, які відбувалися на Східноєвропейському ТВД ІІ СВ, і картинки, які малював на цю тему совагітпроп, мали дуже мало спільного. Противник максимально дегуманізувався, зате «нєсокрушимая і лєґєндарная» максимально ідеалізувалася. І з т.з. інтересів Росії це було правильно. Це ми, дурні, пускаємо носом бульбашки та рефлексуємо до нестями на теми доцільності застосування хейтспічу та вислуховування протилежної сторони. У них все було чьотко: чорне і біле – і ніяких напівтонів.
Але як би вони не прилизували дійсність і не приховували свою антилюдську сутність, вона раз за разом вигулькує то в одній фразі, то в іншій. Диявол – у деталях.
* * *
Наскільки чужою для нас була "Вєлікая Атєчєствєнная" свідчить той факт, що в Україні, яка має багатющі пісенні традиції, практично немає сильних, красивих, яскравих пісень про боротьбу з хвашизмом, які б припали народу до душі.
Російською мовою є безліч емоційно насичених, якісних пісенних творів, які реально подобаються росіянам -- і вони їх постійно співають та переспівують, так що навіть ті, хто не жив у совку, їх добре знають, бо вони постійно бовтаються в інформаційному просторі.
Українською я знаю тільки одну гарну пісню "Степом", яка стала народною. Але вона настільки абстрактна, що коли не знати, хто і з якого приводу її написав, то й не здогадаєшся, що це пісня саме про "Велику Вітчизняну". Це був природний, невимушений народний погляд на ту війну -- і він не зафіксував ні крєпкай брані, ні бистирхтанкав, ні ненависті до хвашистів, ні прагнення разґраміць, унічтожиць враґа, ні нєрушимай стєни абарони стальной, а відбив лише безмежну материнську тугу за загиблими за чиїсь імперські амбіції синами -- і більше нічого ...
Та сама ситуація і з "Громадянською війною". Те, що вона не була для нас громадянською, а була окупацією, свідчить відсутність українського фольклору про Красну Армію. Про "Гражданську" нам Блантери-Свєтлови пісні писали на общєпанятнам. Зате є повно красивих, бойових пісень про січове військо, заборонених "визволителями".
Пісня -- це душа народу. Якщо народ вперто не хоче співати і складати про щось пісні, значить душа його те не приймає. Розум можна ввести в оману -- душу -- ніколи.
«И значит нам нужна одна победа, одна на всех - мы за ценой не постоим».
У совєцьких піснях взагалі можна знайти не одну жахливу річ. Ось, наприклад, куплет пісні з кіна про офіцерів:
От героев былых времен
Не осталось порой имен.
Те, кто приняли смертный бой,
Стали просто землей и травой...
І це не якісь там «врємєнабилінниє», дописемна епоха – це 20 сторіччя.
Чверть віку пройшло, ще жива маса учасників і очевидців подій, а від героїв (!) навіть імен не лишилося, все бильйом поросло.
Та, власне, яка різниця, як звали тих, хто бралбєрлін – русскіє баби народять нових безіменних героїв, яких с путі нєсвєрнуть. І вони й досі тупо пруть цим путьом, і лягають у ДоМбаську землю солдатами номер п’ять і шість, чи їдуть кудись складені штабелями для захоронєнія у братських фурах… Бо виросли на отаких от ґєроічєскіх пєснях, які чудово накладаються на ментальну матрицю русскіх.
Події, які відбувалися на Східноєвропейському ТВД ІІ СВ, і картинки, які малював на цю тему совагітпроп, мали дуже мало спільного. Противник максимально дегуманізувався, зате «нєсокрушимая і лєґєндарная» максимально ідеалізувалася. І з т.з. інтересів Росії це було правильно. Це ми, дурні, пускаємо носом бульбашки та рефлексуємо до нестями на теми доцільності застосування хейтспічу та вислуховування протилежної сторони. У них все було чьотко: чорне і біле – і ніяких напівтонів.
Але як би вони не прилизували дійсність і не приховували свою антилюдську сутність, вона раз за разом вигулькує то в одній фразі, то в іншій. Диявол – у деталях.
* * *
Наскільки чужою для нас була "Вєлікая Атєчєствєнная" свідчить той факт, що в Україні, яка має багатющі пісенні традиції, практично немає сильних, красивих, яскравих пісень про боротьбу з хвашизмом, які б припали народу до душі.
Російською мовою є безліч емоційно насичених, якісних пісенних творів, які реально подобаються росіянам -- і вони їх постійно співають та переспівують, так що навіть ті, хто не жив у совку, їх добре знають, бо вони постійно бовтаються в інформаційному просторі.
Українською я знаю тільки одну гарну пісню "Степом", яка стала народною. Але вона настільки абстрактна, що коли не знати, хто і з якого приводу її написав, то й не здогадаєшся, що це пісня саме про "Велику Вітчизняну". Це був природний, невимушений народний погляд на ту війну -- і він не зафіксував ні крєпкай брані, ні бистирхтанкав, ні ненависті до хвашистів, ні прагнення разґраміць, унічтожиць враґа, ні нєрушимай стєни абарони стальной, а відбив лише безмежну материнську тугу за загиблими за чиїсь імперські амбіції синами -- і більше нічого ...
Та сама ситуація і з "Громадянською війною". Те, що вона не була для нас громадянською, а була окупацією, свідчить відсутність українського фольклору про Красну Армію. Про "Гражданську" нам Блантери-Свєтлови пісні писали на общєпанятнам. Зате є повно красивих, бойових пісень про січове військо, заборонених "визволителями".
Пісня -- це душа народу. Якщо народ вперто не хоче співати і складати про щось пісні, значить душа його те не приймає. Розум можна ввести в оману -- душу -- ніколи.
no subject
В совєцьких воєнних піснях жахіття багато, на кшталт "Мы все на бой пойдем за власть Советов и как один умрем в борьбе за это". Це що ж виходить? Що усі мають померти??? Така культура смерті страхітлива.
no subject
В годы Первой мировой войны в армии была популярна песня «Слышали деды» на мелодию романса «[Белой акации грозди душистые]» с мелодией припева, заимствованной у гусарской мазурки. Первоначальный текст песни полностью неизвестен. В годы Гражданской войны появилось несколько вариантов этой песни. Самой известной из них стала «Смело мы в бой пойдём». В белогвардейской армии была популярна песня добровольческой армии «Слышали деды»....
Припев:
Смело мы в бой пойдём
За Русь святую,
И как один прольём
Кровь молодую".
(То есть - придется "по необходимости" "пролить кровь" и потом можно жить дальше)
То уже в стране победившего самого гуманного строя в мире, где провозглашалось, что- ЧЕЛОВЕК- главная ценность и мерило всех вещей,- пели уже так:
Більше тут: http://mysliwiec.livejournal.com/191455.html
no subject
Арта
Ішов москаль по приліску
Шукав собі пригоду
Світило з неба сонечко
Прєкрасная паґода!
Аж раптом засвистіло
І здригнулася земля
Болванка прилетіла
В молодого москаля
І москаля нема
Немає москаля
Немає ніхуя вопше
Сама сира земля
Працює артилерія
Їбашать пацани
Одним кацапом менше
А вторий насрав в штани
Сидить москаль в окопі
І тримає калаша
В наколках його тіло
А в кишені анаша
Аж раптом прилетіло
І здійнялася рілля
Земля перетравила
молодого москаля
І москаля нема
Немає москаля
Немає ніхуя вопше
Сама сира земля
Працює артилерія
Їбашать пацани
Одним кацапом менше
А вторий насрав в штани
Пре колона техніки
Псковська дєсантура
А по кущах засіла
Гереушна агентура
Аж раптом їбануло
І замовкли дизеля
Побило дєсантуру
Пригоріли трусєля
І москаля нема
Немає москаля
Немає ніхуя вопше
Сама сира земля
Працює артилерія
Їбашать пацани
Одним кацапом менше
А вторий насрав в штани
Стояв ращьот кацапський
Міномьотчиків підрозділ
Їбальники довольні
На ротацію є дозвіл
Аж раптом затремтіло
Й обірвалося життя
А разом з тим здоровля
Бойового москаля
І москаля нема
Немає москаля
Немає ніхуя вопше
Сама сира земля
Працює артилерія
Їбашать пацани
Одним кацапом менше
А вторий насрав в штани
no subject
На -
Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.
?
no subject
no subject
no subject
no subject
Є:
https://youtu.be/ZerHxPiwG0c
Було:
https://youtu.be/woFAJXouR98
Концертне виконання:
https://youtu.be/Wd5kyYWlmqE
no subject
no subject
Музика з Білої акації та відповідна пісня ПСВ були дуже популярними і свій варант мала практично кожна сторона конфлікту
https://ru.m.wikipedia.org/wiki/Смело_мы_в_бой_пойдём
https://youtu.be/l8vgLuQ5W4o
Так що "культура смерті" (див. пісню) в українців іще та, пр. у нас аж до останнього часу носилися із 300 дітей які начебто загинули під Крутами.
no subject
no subject
no subject
Розгрібаючи поштові завали
Розгрібаючи поштові завали
no subject
ви не багато на себе берете, затикаючи мені рота?