Як нацистський окупаційний режим змінювався на радянський окупаційний режим

“Мене у 1944 році забрали до армії. Через два місяці військового вишколу я був відправлений на фронт до Польщі аж під Варшаву. А з Варшави послали до міста Лейцберг (Німеччина). Я там охороняв лінію зв’язку військ МВС на відставанні 10 кілометрів від фронту. Коли ми вступили в Берлін, то мою роту розформували. Я тоді попав у 55-ту роту військ МВС. А через тиждень перевели до 83 полку пограничних військ міста Дрезден (Німеччина). У Німеччині я перебував аж до 1947 року і був охоронцем в тюрмі.

В травні 1947 року нас перевели на Західну Україну, для боротьби з націоналістами. Тоді я переїхав до гарнізону військ МВС в село Дичків Великобірківського району Тернопільської області.

( Read more... )

Бійців часто переводили з роти в роту. Це робилось для того, щоб один одного менше знав і не скомпонувалися між собою. А тих хто часто пили і не підпорядковувалися керівництву, переводили в другі гарнізони інших районів. Серед нас є такі, що пиячать кожного дня і лають командирів. Бійці сильно деморалізовані. Вони ні про що не думають, їм головне, це дістати горілки, знайти жінку, і якби скоріше забратися додому.
Для прикладу може послужити і мій вчинок. Я без дозволу командира і без зброї пішов вечором в селі до молодих вчительок. Там я в них сидів довго, аж до другої години ночі, Потім до них прийшли бандерівці і забрали мене з собою”.

10 березня 1948 року

Собакар Микола Савович
народився 28 травня 1926 року в районному центрі Нова Водолога Харківської області, українець, освіта 7 клас, неодружений, військовий гарнізону військ МВС в селі Дичків Великобірківського району Тернопільської області.

Процесс освоения Сибири русским описывается, как будто они шли по необитаемой территории

Во многих статьях и книгах процесс покорения или, точнее, "освоения" Сибири русскими "первопроходцами" описывается, как будто эти служилые люди шли по необитаемой территории.

В России любят поговорить о геноциде индейцев в США... Стоит отметить, однако, что положение коренных народов российского Севера и Сибири крайне редко удостаивается упоминаний в российской прессе.... А вот индейцы в Америке – это незаживающая рана россиян".
Чтобы подвести к заранее сформулированному выводу о мирном вхождении Сибири в состав Российского государства, достаточно исказить или замолчать некоторые неудобные факты, например, о насильственном крещении сибирских инородцев...почему, осваивая новые территории, служилые люди всюду ставили остроги? Для чего нужны были крепости, если все контакты с местным населением носили мирный характер? В одном только Прибайкалье в XVII веке отряды ополчения из бурятских племен неоднократно восставали и сжигали русские остроги. Точно такая же война велась и на севере – в Якутии, а чукчи – те и вовсе до конца с Российской империей не "замирились". Русские казаки широко практиковали и захват пленных – ясырей, обращение их в рабство и содержание в острогах аманатов, чаще всего жен и детей туземной знати, в колодках и цепях.


( Read more... )

Раджана Дугарова – российский историк, кандидат исторических наук