Feb. 3rd, 2016

«Українцям упродовж віків втовкмачували в голови, що вони – це хтось інший, що насправді нема на світі ні такої нації, ні такої держави, ні такої мови. І, що найгірше, продовжують це робити в незалежній державі», – каже доктор історичних наук, професор кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича Петро Брицький
В анотації до монографії Петра Брицького та Петра Бочана «Німці, французи і англійці про Україну та український народ у XVII—XIX століттях» зазначено, що «в цій праці вперше в українській історіографії висвітлюються окремі праці західноєвропейських учених, послів, мандрівників і військових, які містять важливу інформацію про історію, етнографію, культуру, звичаї та традиції українського народу».
( Read more... )
Наприклад, оце Делямар, написав ніби вчора і спеціально для наших теперішніх політиків:
«Живучи між Московією та власне Польщею, рутенці, до яких раніше відносилися назви «руси» (russes) і «русини» (russiens), були поневолені в минулому столітті московітами, і народ-завойовник сам на себе поширив ім’я переможеного народу, щоби надати собі позірних прав на володіння ним.
Через те слова «руси» (russes) і московити (russiens) видаються нам сьогодні синонімами, тоді як насправді вони є цілком різними для історика.
Ця навмисна плутанина дала змогу московітам поглинути навіть саму історію рутенців, немов би пізніший політичний акт здатен впливати на історію попередніх епох.
Ось чому справедливим є твердження, що у Європі є народ, забутий перед лицем історії – це рутенський народ.
Чи знищено цей народ? Звичайно, що ні. Він існує, він має свою історію, що відрізняється від історії Польщі, а ще більше від історії Московії; він має свої традиції і свою мову, що відмінна водночас від російської і від польської; йому притаманна, нарешті, яскраво виражена індивідуальність, яку він не перестає відстоювати».
Максим Дорошенко
На присяге новой (украинской) полиции в Ивано-Франковске
во время речи Хатии Деканоидзе нашелся какой-то упоротый, который стал кричать что-то типа
"Чому це ти мовою окупанта говориш?!".
Спочатку йому зробив зауваження чемний дядько рокiв 60-ти, типу
-"Ну нащо ви все псуєте в такий день?",
а коли вiн не заспокоївся, його красиво вїбав по пицi чоловьяга в формi ЗСУ.
Все вiдбулося. Все вдалося.
На фото лейтенант новой полиции, уроженка города Севастополь, переехавшая в Сан-Франкiвсько весной 14-го Марина Комарова.

Город Ткварчели (сегодня Ткуарчал), который был основан в 1942 году, как индустриальный центр Абхазии, но практически полностью опустел из-за войны 1992 — 1993 годов, устроенной абхазскими сепаратистами под руководством и при активной поддержке Кремля и поэтому ныне находящегося "стране", где почти все её жители имеют русские паспорта, получают русские пенсии и почти весь бюджет которой - это деньги Кремля
( Read more... )
Вместе с прилегающими поселками Акармара, Джантуха и Поляна население Ткварчели доходило до 40 000 человек...
( Read more... )
Вместе с прилегающими поселками Акармара, Джантуха и Поляна население Ткварчели доходило до 40 000 человек...

