Здесь могла бы быть МОНА ЛИЗА. Но не судьба....

Оригинал взят у sasha2605 в Граффити дня

Иногда яркость, ёмкость и лаконичность граффити мечтают о нереализованном...

Фото:

Дараґіє ямало-нєнєцкіє «соотєчєствєннікі»…

Усупереч офіційним заявам про стурбованість долею росіян у країнах СНД, Кремль, схоже, абсолютно не зацікавлений у їхньому масовому поверненні до РФ: для нього вони є засобом геополітики
Хоча, у принципі, дати змогу всім охочим етнічним одноплемінникам возз’єднатися з країною предків було б дуже гуманно. Справді, є такі росіяни в АРК та інших частинах України, яких нудить від неї самої, від української мови, культури, історії тощо. Тож, певно, повернення до великої Росії було б для них (і для решти – лояльних громадян, які залишаються) найкращим варіантом: навіщо змушувати людей страждати в нелюбій їм державі серед украй несимпатичного їм народу?



У вересні цього року консульство РФ зробило своєрідний сюрприз тим у Криму, хто замислювавсь, а чи не возз’єднатися йому з історичною російською батьківщиною. Дипломати повідомили: той, хто хоче туди повернутися, хто почувається співвітчизником, може це зробити. Важливо зазначити, що в Російській Федерації поняття «співвітчизник» тлумачать дуже широко й назвати цим словом можуть кого завгодно, навіть корінного жителя пустелі Каракуми, якщо того вимагають найвищі державні інтереси. Та зазвичай до цієї категорії (навіть не питаючи згоди) зараховують усіх етнічних росіян.( Read more... )

Водночас особи російського походження мають великий клопіт із поверненням до РФ і набуттям її громадянства. Якщо в Південній Осетії та Абхазії місцевим осетинам і абхазцям паспорти із двоголовим орлом роздавали мішками (щоб танки північного сусіда потім «захищали» їх від «грузинських агресорів»), то репатріантам – представникам титульного етносу таке свято нечуваної щедрості не світить. Росіяни, що повертаються на батьківщину з Туркменистану, Узбекистану, Казахстану, мають роками випрошувати російський паспорт.( Read more... )

Аналізуючи дії Кремля, можна дійти висновку, що за його справжнім планом росіяни мають жити в сусідніх із Росією державах і бути там п’ятою колоною, виконуючи функцію потужного важеля тиску на їхні уряди й суспільства, а також «гуманітарним» прикриттям можливих агресивних дій із боку історичної батьківщини: «захист співвітчизників, єдинокровних братів» тощо. Хоча самі етнічні одноплемінники як такі не є для кремлівської верхівки жодною цінністю (як у державі, так і за її межами).

Є чимало прикладів холодно-цинічного ставлення Кремля до захисту прав та інтересів етнічних росіян за межами Росії. Ще 1990 року московські ЗМІ істеричним тоном розповідали про «знущання» латиських націоналістів із росіян, рембрандтівськими барвами змальовуючи побиття в Ризі курсанта місцевого військового училища, який унаслідок цих «бузувірств» утратив зуб. Щоправда, потім з’ясувалося, що постраждав він у п’яній сутичці з етнічно своїми. Водночас у Наманганській області Узбецької РСР оскаженіла юрба замордувала, порвала на шмаття і спалила п’ятьох солдатів слов’янського походження. Московська преса практично не відреагувала на цю подію. Чому? Все пояснюється дуже просто. 1990 року Латвійська РСР оголосила про своє бажання вийти зі складу Союзу, а Узбецька РСР ні в чому такому помічена не була. Коли йдеться про імперські інтереси, втрачений зуб важить значно більше за людське життя…

У Туркменистані великий вождь Туркменбаши оголосив усім тамтешнім росіянам із подвійним громадянством, що ті, хто від паспорта РФ не відмовиться, повинні віддати (без жодної компенсації) свої квартири державі й негайно вирушити на постійне проживання до Російської Федерації. І хоча це сталося вже за Путіна, Москва жодного докору Ашгабатові не кинула. Адже РФ виконує газові зобов’язання перед іноземними клієнтами за рахунок не тільки російських, а й туркменських родовищ. А тоді між двома сторонами саме відбувалися паливні перемовини…

( Read more... )

Мільйони росіян на теренах «національних окраїн» опинилися зовсім не випадково, то був звичайний процес колонізації метрополією своїх володінь. Відомий політолог-дисидент Абдурахман Авторханов у його класичній праці «Імперія Кремля» писав: «Царі відряджали на завойовані ними національні окраїни не колоністів, а армію та бюрократію. Тому російське населення становило там іще 1926 року тільки 5%. Більшовики крім армії та бюрократії взяли курс іще й на масове заселення національних республік представниками некорінних національностей, переважно російсько-українським населенням… Стратегічна ціль міграції – це денаціоналізація націй, у підсумку якої корінне населення […] становитиме національну меншість у власних республіках. Звідси випливає, що прийшле населення, ставши більшістю в республіці, претендуватиме на всі керівні посади, та й саме існування національних республік із російською більшістю стане анахронізмом».

( Read more... )

tyzhden.ua

"Оазисы советского прошлого" - ложь акадэмика Кивалова

Передача Бэкграунд - Выпуск-285 за 8 декабря 2012года.

"В эпоху острого дефицита исторического оптимизма, особую ценность приобретает опыт других более жизнерадостных эпох. Когда люди наверняка знали для чего они живут на этой земле, и упорно трудились ради улучшения этой жизни, а не маялись дурью в ожидании очередного конца света".

Автор-исполнитель О.Дудник
Художественный руководитель-замполит Ю.Селиванов
Вдохновитель-отец-основатель С.Кивалов ( Сірожа Підрахуй)

-"А о неполноценных,- пускай заботятся психиатры"...

http://www.youtube.com/watch?v=Kl8KqdgAnHI&feature=player_embedded

* * *
"His Master’s Voice". Голос его хозяина у памятника хозяину(о честной и неподкупной журналистике)

Телеканал "Академия",- "Министерство Правды" акадэмика Кивалова

О том- кого и как именно подбирают в исполнители воли хозяина на канал "Академия":
Есть версии- куда это? В супер-шпионы, или в космонавты?