mysliwiec

А то не має значення, хто на троні. Ви вважаєте Московію справжньою державою, як багато хто у нас вважає «русскіх» справжнім етносом. Нема там і держави. Є лише слово: Держава. А всі справи між людьми відбуваються у площині «начальник—дурак» і хабарів; закону у розумінні раціональному там нема, бо «закон как дышло», все купується і продається. Московити завше собі шукали в світі джерело справжньої державності (до речі, зараз вони про цей свій комплекс на нас брешуть): колись то були князі з Русі, згодом «царі» (хани) з Орди, по Орді — знов царі, але зі свого кодла, які наче породичалися з царградськими, а по тому чотири (!) століття боротьби за Царград. Чому Константинополь так називають? Ось тому й називають. Москва натужно куражиться, щоб показувати себе царським престолом, бо насправді вона завжди була другорядним болотом. В тім болоті справжній цар — чернь. Чернь себе соборно персоніфікує у царі. Тому їм байдуже, хто конкретно сидітиме на престолі. Особа царя не має ані найменшого значення. Кого б не посадовили — все одно зроблять з миршавого гнома образ величного володаря світу. Це все слова, а не реальність.

От ви кажете, що там маніяк всім керує. А я кажу, що це не має значення. Воно там лише портрет на стінах. Здохне цей — інший буде, а цього забудуть. Лиш до іконостасу додадуть ще одну ікону.

Коли я там був, я цей дух московитського суспільства і релігії відчув зсередини. Там все не таке, як виглядає зовні для чужинців. Московити дуже підозріливі та брехливі. Всі розмови, всі понятійні системи — то все з подвійним дном, все має по декілька значень, кожне слово є «іносказанієм», а яке конкретно значення є чинним на момент наявного дискурсу — це треба відчувати. Як то відчувають «русскіє» своїм особливим психологічним чуттям «русскості». От вони зібралися у стадо, де одне одного відчувають «чувством локтя в області пєчєні» — і тоді це стадо нап’ється горілки і соборно генерує якісь максими та ідеї «русскаґо міра». Генерує, «ґрунтуючись» (в лапках, бо то теж оманливий ґрунт) на базових потребах манкуртів з каїновим тавром на пустій душі: што жрать і што піть, каво ґрабіть і убівать. Там все не як у людей. Оцей режим, ця вертикаль — то органічне, рідне для московитів. Це для нас воно тиранія і несвобода. А вони, навпаки, цілком щиро заявляють: Путін—родіна—свобода. Їм так добре. Якщо оцього забрати в них, то вони стануть дуже нещасними, бо не бачитимуть сенсу у своєму житті: їхнє божество-Держава знов сидітиме «в дєвках», «без мужика». Всесвіт «русскаґо міра» завалиться.

Якщо московитів катує легітимний цар, то вони то стерплять. Тепер за царя та бояр стали фахові кати й злочинці — отже все, за мірками Москви, гаразд, все чудово.