Коли воно приїздило до нас в Київ, то биючи себе рукою в напузний хрест розповідало українцям про те, що ми мусимо бути з ними разом, бо ми "практічєскіадінславянскійбрацкійнарод" з наголосом на "славянскій" .
А коли воно їде на могили предків до мордовського села, то там воно згадує, що коли було малим, воно ще знало рідну ерзянську мову його батьків і пишається тим, що належить до фіно-угорського народу ерзя.

До речи- його призвище не від того, що хтось з предків був гундявим чі гундосим, а воно перекладається на російську мову як "Зємляков " (гундяй-кундяй - ерзянською = земляк)