Ще згадав випадок з життя.
У 90-ті роки, приїхав я з Грузії і привіз звідтам потрошкі всього різного.
Для себе пішов, нарвав, висушив евкалиптового листя (коли є електроплитка,і щось смажиш, то достатньо після смаження вкинути на розжарену плиту одне-пару сухого листу евкаліпту, воно згорає і дає ароматизований димок- такій собі природний кухонний дезодорант).

Серед іншого була і айва.
Поряд жила сусідка (також колись "маладой спєціаліст па распрєдєлєнію із сранєй-рязанєй", в Одесі вже стала мамою-одиначкою, хлопчику тоді було вже років з 8, вічно чимось хворів, скільки ми на роботі не перебирали, хто ж на неї, таку, відлюдьковату, міг оком накинути і зробити їй дитя, але хоча вона упадала за одним вірменином, котрий також прибув до нас за розподілом з Москви, а після 1991 повернувся до Росії, достеменно ми так і не здогадалися, а вона мовчала).
Тож дав їй для малого декілька штук айви, сказав, що там багато заліза, буде корисно.

Пройшло пару днів, зустрів ії і питаю - як малому сподобалось?.
Вона:
Єті яблокі, которьіє тьі падаріл, какіє-то твьордьіє і тьорпкіє попалісь, навєрно кавказскій сорт асобьій какой-то... прішлось ножом рєзать....

І це людина, котра в Одесі, на всіх базарах, ту айву щороку здалеку бачила вже років з 10 як мінімум....