В Москве, рядом с Кремлем, 4-мя выстрелами в спину убит Немцов

[mysliwiec]

К Немцову подъехал белый автомобиль, из которого было произведено четыре выстрела. Затем машина скрылась. От полученных ранений политик скончался.
«Я сейчас прямо перед собой, к сожалению, вижу труп Бориса. Большой Замоскворецкий мост. Я вижу тело и вокруг очень много полиции»,
— сказал его однопартиец, член бюро федерального политсовета партии "РПР-Парнас"
Яшин



Вопрос:
Сколько оппозиционных политиков застрелено за последний год кровавой Хунтой творящей беззакония в фашиствующем Киеве?

Comments

[euthanasepam.livejournal.com]

Ви кажете про людську логіку — а якщо це логіка лодожерів?

[mysliwiec.livejournal.com]

Людожери тут ні до чого.
В 2011 році я сформулював так:


На протяжении всей истории человечества, у всех князей, ханов, царей, президентов, были и есть заплечных дел мастера, палачи, шпики и соглядатаи, лазутчики и шпионы.
Это не военные (у которых свои понятия о чести - например не стрелять в парламентеров под белым флагом, даже если это командиры противника), а именно шпики , пыточных дел мастера и диверсанты (у которых "честь", - это пообещать преговоры, а потом прямо на них в спину застрелить парламентеров - главарей противника и этим выполнить "задание хозяина" обезглавив неприятеля, чтобы потом гордиться полученной за это звездой героя).
Везде и всегда этих не отягощенных моральными устоями людей, власть старалась держать в узде. Под контролем.
Причины, я думаю, объяснять не надо- "нормальный" шпион/разведчик просто не может успешно выполнить свою "работу" по ходу дела не нарушив все, или почти все заповеди.
"Доблесть" у него только одна- верность Хозяину. Ради этого он лжет, убивает и подсылает наемных убийц,влюбляет в себя и потом "использует втемную" женщин,а своей жене "благородно врет" о своей секретной работе, нарушает данные клятвы...
Агент 007 с лицензией на убийство в душе не должен иметь моральных тормозов, даже какой-то там "порядочности".

Хозяин сказал- Фас!

Пёс ДОЛЖЕН рвать дичь.

То, что происходит в России,- уникальное по своей позорности явление в мировой истории:
-Спецслужбы, в лице "сами знаете кого, не буду показывать пальцем" пришли к власти в стране. По разным данным, у почти 70ти % тех, кто сегодня "рулит" Россией, "ноги растут" из КГБ.

Пёс стал хозяином.

[euthanasepam.livejournal.com]

Це так. Але не має визначального значення, бо є й ще дещо: в Московії спокон віків чернь мислить себе і Державу єдиним та неподільним цілим. А цар — то наче такий церемоніальний і ритуальний чоловік Держави. Сакральність царя обумовлено сакральністю божества — Держави. Тому кацапи терплять від влади будь-яку наругу. Вони самі для себе є соборним царем-чоловіком божества-Держави. Це така архаїчна релігія. Коли кацапа мучать і терзають, він щасливий, бо це на благо божества, це його особисте жертвування Державі. Ми не розуміємо цю їхню рису, не розуміємо, чому люди стають манкуртами в ім’я божества-Держави. А це є так тому, що вони себе возвеличують і сакралізують через служіння їй. Це такий суто кацапський спосіб подолання чину єства і входження до вічності з ненависного їм земного життя.


За основною темою не хочу вдруге переказувати, тож дам посилання.

[mysliwiec.livejournal.com]

А зараз візміть все що ви написали і додайте до цього, що сьогодні на царському троні у кацапів сидить не Цар, не якийсь вихований аристократичними гувернерами Ніколай Второй, а Малюта Скуратов , Єжов чі Ягода- "цепной пёс хозяіна".
І вже не Цар йому віддає накази, а він сам кєрує , він, психіка і покликання котрого- пьіточньіх і заплєчньіх дєл мастєр. Мораль котрого = відсутність моралі.
Не на царя він вчився, а на ката і шпіона.

[euthanasepam.livejournal.com]

А то не має значення, хто на троні. Ви вважаєте Московію справжньою державою, як багато хто у нас вважає «русскіх» справжнім етносом. Нема там і держави. Є лише слово: Держава. А всі справи між людьми відбуваються у площині «начальник—дурак» і хабарів; закону у розумінні раціональному там нема, бо «закон как дышло», все купується і продається. Московити завше собі шукали в світі джерело справжньої державності (до речі, зараз вони про цей свій комплекс на нас брешуть): колись то були князі з Русі, згодом «царі» (хани) з Орди, по Орді — знов царі, але зі свого кодла, які наче породичалися з царградськими, а по тому чотири (!) століття боротьби за Царград. Чому Константинополь так називають? Ось тому й називають. Москва натужно куражиться, щоб показувати себе царським престолом, бо насправді вона завжди була другорядним болотом. В тім болоті справжній цар — чернь. Чернь себе соборно персоніфікує у царі. Тому їм байдуже, хто конкретно сидітиме на престолі. Особа царя не має ані найменшого значення. Кого б не посадовили — все одно зроблять з миршавого гнома образ величного володаря світу. Це все слова, а не реальність.

От ви кажете, що там маніяк всім керує. А я кажу, що це не має значення. Воно там лише портрет на стінах. Здохне цей — інший буде, а цього забудуть. Лиш до іконостасу додадуть ще одну ікону.

Коли я там був, я цей дух московитського суспільства і релігії відчув зсередини. Там все не таке, як виглядає зовні для чужинців. Московити дуже підозріливі та брехливі. Всі розмови, всі понятійні системи — то все з подвійним дном, все має по декілька значень, кожне слово є «іносказанієм», а яке конкретно значення є чинним на момент наявного дискурсу — це треба відчувати. Як то відчувають «русскіє» своїм особливим психологічним чуттям «русскості». От вони зібралися у стадо, де одне одного відчувають «чувством локтя в області пєчєні» — і тоді це стадо нап’ється горілки і соборно генерує якісь максими та ідеї «русскаґо міра». Генерує, «ґрунтуючись» (в лапках, бо то теж оманливий ґрунт) на базових потребах манкуртів з каїновим тавром на пустій душі: што жрать і што піть, каво ґрабіть і убівать. Там все не як у людей. Оцей режим, ця вертикаль — то органічне, рідне для московитів. Це для нас воно тиранія і несвобода. А вони, навпаки, цілком щиро заявляють: Путін—родіна—свобода. Їм так добре. Якщо оцього забрати в них, то вони стануть дуже нещасними, бо не бачитимуть сенсу у своєму житті: їхнє божество-Держава знов сидітиме «в дєвках», «без мужика». Всесвіт «русскаґо міра» завалиться.

Якщо московитів катує легітимний цар, то вони то стерплять. Тепер за царя та бояр стали фахові кати й злочинці — отже все, за мірками Москви, гаразд, все чудово.

[mysliwiec.livejournal.com]

Я думаю, що нема такого єдиного поняття "справжня держава".

Має рацію Афанасьєв:

"Но вот в чем парадокс восприятия отечественной истории. Если даже предположить, что когда-нибудь наше минувшее предстанет избавленным от всех мифологических напластований, то и тогда для деформированного российского сознания будет крайне сложно переварить раскрывающуюся после подобного очищения, теперь уже вполне рационально представленную реальность.

Эта реальность, увы, окажется для восприятия и постижения русским умом куда менее приятной и удобоваримой, чем устоявшийся миф. И будет к тому же гораздо прозаичней и гораздо более жестока — как сама истина.....
На Западе большое общество структурировалось, а власть в нем строилась на основе и в ходе взаимоотношений между собой множества уже существовавших тогда социальных субъектов.....
На классическом Востоке власть большого общества — категория принципиально неиндивидуалистическая, несубъектная.....
Совсем иная логика становления большого общества, а вместе с ним и логика достижения и сохранения высшей власти в обществе утверждалась под сенью монгольского хана на протороссийском пространстве....",

А все их население считало себя холопами завоевателей. Поголовно все население — включая бояр, князей и всех их присных! — находилось в холопской, рабской зависимости у монгольского хана. В таких условиях несвободы, рабской покорности, всеобщего многовекового холуйства и предательства шло становление большого общества, одной страны и единого государства — России. Продолжалось подобное становление и в последующие века.
Это большое общество в силу неорганичности своего становления получило уже в момент его появления родовую травму и не может избавиться от такой своей патологии до сих пор.
В результате на сегодня получилось нечто, с трудом укладывающееся в голове: сосуществование и противоборство двух культур в одном обществе. Эти две культуры — властная и народная — всегда были плохо связаны между собой. Они никогда толком не понимали друг друга, а долгое время — почти целых два века, XVIII и XIX — даже говорили на разных языках. В том же смысле российский социум, рассматриваемый как отношения власти и населения, то есть в его субъект-объектных отношениях, представляет собой, как это было и всегда, тотальное господство власти в качестве моно-, а то и самосубъекта, что изначально и абсолютно подавляет личность и, следовательно, исключает любое творческое начало.
Власти — царская, советская и особенно ельцинско-путинская — умело пользовались тем, что называется моносубъектностью, и в конце концов окончательно стерилизовали российский социум, сделали его неспособным к самоорганизации, рефлексии и, в итоге, к саморазвитию.

Российская власть никогда даже не пыталась хотя бы рационально идентифицировать себя. Всегда мешали то проблемы легитимации, то трудности осознания, что Россия стала Россией не просто при участии Орды, не только благодаря Орде, но еще и на основе ордынской культуры властвования и государственного господства. Отсюда — разнообразные мифы, сотворенные окологосударственными интеллектуалами XVIII века: о "татаро-монгольском иге" и о том, что Россия, "пожертвовав собой", задержалась в историческом развитии, но зато тем самым якобы спасла от "татарского нашествия" Европу.
Когда я говорю об апологетике путинского режима, я имею в виду необходимость осмыслить, додумать до самого донышка Россию как тип культуры, ее перспективность или, наоборот, обреченность в этом смысле.
http://www.kasparov.ru/material.php?id=4C4EA35F13824

[euthanasepam.livejournal.com]

>> Не на царя він вчився, а на ката і шпіона.

Які потреби епохи, такого й царя відригнула з себе безодня московитської черні.

[mysliwiec.livejournal.com]

Про "ми не розуміємо" я б не сказав.
Бо я, наприклад, особисто бачив як підростають, як перетворюются на москаля декотрі мої однолітки різного етнічного походження з котрими знайомий з дитинства.